Осінь в Пекіні

Незважаючи на назву, події цієї книги відбуваються не в Пекіні, сумнівним є також те, що тут іде мова про осінь.

У пустельній країні Екзопотамії збираються побудувати вокзал і залізницю[2]. Віан змальовує надзвичайно строкату галерею химерних персонажів, серед яких — два чоловіки на ім'я Анна і Ангел та Рошель, яка є жінкою в цьому любовному трикутнику. Серед інших персонажів тут присутні археолог, який розчавлює все, що знаходить, щоб мати можливість зберігати це в маленьких баночках, відлюдник, який живе щасливими днями, лікар, який убиває стільки, скільки виліковує.

Екзопотамія населена інженерами, випадковими священиками та відлюдниками, закоханими парами та лікарем, одержимим моделями літаків, тут також є автобуси, які харчуються кістками сома, друкарські машинки, які тремтять, коли їх розкривають, і постільна білизна, яка лагідно повертається на місце, коли її відкидають назад, навіть крісло, яке захворіло, і його потрібно госпіталізувати.

Написаний з елегантністю та іронією, фантастичний роман Віана описує події в сюрреалістичному світі, де абсурд здається найбільш природним і повсякденним. Як і в багатьох інших творах Віана, «Осінь у Пекіні» присвячена швидкоплинності кохання та тому, як воно поглинає людей. Віан висловлює своє суперечливе ставлення до технологій та відразу до роботи. Є припущення, що Пекін у назві відсилає до Парижа, а сам роман є своєрідною алегорією післявоєнної відбудови міста та абсурдності французької бюрократії[3].

Борис Віан. Осінь в Пекіні: роман / Борис Віан ; переклад з французької Євгенії Сарапіної. — Івано-Франківськ: Вавилонська бібліотека, 2018. — 248 с. ISBN 978-966-97482-5-6

• Gilbert Pestureau (direction) et Marc Lapprand, " Dictionnaire des personnages de Boris Vian ", dans Boris Vian, Ursula Kübler, Gilbert Pestureau, Marc Lapprand, Œuvres de Boris Vian, t. quinzième, Fayard, 2003, 598 p. (ISBN 9782213614380), p. 305—561.
• Duchâteau Jacques, Boris Vian ou les facéties du destin, Paris, La Table Ronde, 1982.