Оі (крейсер)

Оі (Oi, яп. 大井) – легкий крейсер Імперського флоту Японії, який прийняв участь у Другій Світовій війні.

«Оі»
大井
Служба
Тип/клас	легкий крейсер типу «Кума»
Держава прапора	Японія
Належність
Корабельня	верфі Kawasaki у Кобе
Замовлено	1917 фінансовий рік
Закладено	24 листопада 1919
Спущено на воду	15 липня 1920
Введено в експлуатацію	3 жовтня 1921
На службі	1921 – 1944
Загибель	19 липня 1944 потоплений підводним човном у Південнокитайському морі
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	5100
Довжина	152,4 м
Ширина	14,2 м
Осадка	4,8 м
Бронювання	пояс 64 мм, палуба 29 мм
Технічні дані
Рухова установка	4 парові турбіни, 12 парових котлів
Потужність	90000 к.с. (67 МВт)
Швидкість	36 вузлів
Дальність плавання	9 000 миль (16 700 км) на швидкості 10 вузлів
Екіпаж	450
Озброєння
Артилерія	7 × 140-мм / 50 калібрів гармат (1921), 4 × 140-мм / 50 калібрів гармат (1941)
Торпедно-мінне озброєння	8 (4х2) × 533-мм торпедних апаратів (1921), 40 (10х4) х 610-мм торпедних апаратів (1941)
Зенітне озброєння	2х 80-мм гармати, 2 х 6,5-мм зенітних кулемета (1920), 6 (2х3) 25-мм зенітних гармат (1941)

19.07.44

Район потоплення «Оі»

Корабель, який відносився до крейсерів типу «Кума», спорудили у 1921 році на верфі компанії Kawasaki у Кобе.

З 25 серпня по 30 вересня 1941-го Оі пройшов у Сасебо (обернене до Східнокитайського моря узбережжя острова Кюсю) переобладнання у крейсер з підсиленим торпедним озброєнням та отримав 10 чотирьохтрубних 610-мм торпедних апаратів – по 5 на кожен борт.

20 листопада 1941-го Оі включили до 9-ї дивізії крейсерів, при цьому навіть з початком бойових дій корабель певний час залишався у Японії та провадив навчання у Внутрішньому Японському морі. 21 – 26 січня 1942-го крейсер разом з 3 есмінцями ескортував з Муцуре до Мако (важлива база ВМФ на Пескадорських островах у південній частині Тайванської протоки) 19 транспортів, які перевозили війська для майбутнього десанту на захід острова Ява[1]. 1 – 4 лютого Оі здійснив зворотній перехід до Японії, де продовжив тренування. З 23 квітня по 9 травня крейсер пройшов короткочасний доковий ремонт у Куре.

29 травня 1942-го Оі вийшов у море в межах Мідвейсько-Алеутської операції. Разом з іншим легким крейсером "Кітакамі" та 11 есмінцями він охороняв загін адмірала Такасу Сіро, який мав 4 лінкора та повинен був забезпечувати прикриття операцій на Алеутах. Певний час угруповання Сіро рухалось разом із головними силами адмірала Ямамото, а вранці 4 червня відокремилось та попрямувало до визначеного йому району. Оскільки американці не задіяли сили надводні кораблі для протидії висадці японців на заході Алеутського архіпелагу, загін Сіро так і не вступив у бій, а 17 червня прибув до Японії.

У серпні – на початку вересня Оі пройшов певну модернізацію із наданням функції швидкісного транспорту. З корабля зняли чотири торпедні апарати та додали дві десантні баржі «Дайхацу». Також підсилили зенітне озброєння за рахунок встановлення двох строєних установок 25-мм автоматів. Тим часом 7 серпня 1942-го союзники висадились на сході Соломонових островів, що започаткувало шестимісячну битву за Гуадалканал та змусило японське командування перекидати сюди підкріплення. 12 червня Оі та інший крейсер 9-ї дивізії вийшли з Йокосуки, маючи на борту бійців 4-го батальйону морської піхоти ВМБ Майдзуру. 17 вересня кораблі прибули на атол Трук у центральній частині Каролінських островів (тут ще до війни створили потужну базу японського ВМФ, з якої до лютого 1944-го провадились операції у цілому ряді архіпелагів). 29 – 31 жовтня Оі прослідував з Труку до Рабаула – головної передової бази в архіпелазі Бісмарка, з якої здійснювались операції на Соломонових островах та сході Нової Гвінеї. Тут він висадив частину прийнятих на борт військ, а 1 листопада був вже на якірній стоянці Шортленд (прикрита групою невеликих островів Шортленд акваторія біля південного завершення острова Бугенвіль, де зазвичай відстоювались бойові кораблі та перевалювались вантажі для подальшої відправки далі на схід Соломонових островів), де висадив інших пасажирів. Вивантаживши війська, крейсер одразу попрямував назад та 3 листопада був на Труці.

21 листопада 1942-го 9-ту дивізію розформували і підпорядкували Оі та Кітакамі напряму командуванню флотом. Того ж дня крейсери вирушили з Трука та 26 листопада прибули до Маніли, де прийняли на борт війська. 27 листопада – 3 грудня вони прослідували до Рабаула. 4 грудня кораблі вийшли в море та за кілька діб досягли Трука. 19 – 24 грудня Оі прослідував до Куре, де пройшов короткочасний доковий ремонт.

4 січня 1943-го Оі вийшов з Куре, у корейскому порті Чінкай зустрівся з «Кітакамі», після чого ці кораблі перейшли 7 січня до іншого корейського порту Пусан. 9 січня вони вийшли звідси разом з двома транспортами як перший ешелон конвою «Хей №1 Го», проведення якого відбувалось в межах операції «Хей Го», що мала за мету підсилення гарнізонів на північному узбережжі Нової Гвінеї. 14 – 16 січня загін провів на Палау (важливий транспортний хаб на заході Каролінських островів), а 19 січня прибув до Веваку, який мав стати головною базою на Новій Гвінеї. 20 – 23 січня загін прослідував назад на Палау, а вже 31 січня був у китайському порту Ціндао. Тут кораблі прийняли на борт війська та 4 лютого вийшли в море як перший ешелон конвою «Хей №3 Го». 10 – 17 лютого він перебував на Палау, а 20 лютого прибув до Веваку. Розвантажишись, загін 21 лютого рушив назад на Палау, куди прибув 24 числа.

28 лютого – 3 березня 1943-го Оі та Кітакамі прослідували на Трук. 15 березня прийняли рішення про їх підпорядкування Флоту південно-західної зони і 20 – 29 лютого крейсери перейшли до Сурабаї (східна частина острова Яв). 3 квітня Оі та Кітакамі вирушили з військами та припасами на борту до Каймана  (південно-західне узбережжя Нової Гвінеї), куди прибули 7 квітня, а 12 числа повернулись до Сурабаї. 19 квітня крейсери вийшли звідси у другий транспортний рейс до Нової Гвінеї, проте спершу 20 – 24 числа побували у Макассарі (південно-західний півострів острова Целебес), а 27 квітня були у Каймана. 2 травня загін повернувся у Сурабаю, а 7 травня розпочав третій транспортний рейс. 11 травня крейсери вивантажили частину військ та припасів на острові Амбон, 12 числа розвантажились у Каймана, а вже 15 травня були у Макассарі. 19 травня Оі прийняв віська у Замбоанзі (західне завершення філіппінського острова Мінданао), після чого 24 травня висадив їх у Сурабаї.

Далі Кітакамі більше року залишався у Південно-Східній Азії, де відвідав (деякі не по одному разу),  Макассар, Балікпапан (центр нафтовидобутку на східному узбережжі острова Борнео), Сурабаю, Сінгапур, Нікобарські острова, Пенанг (на західному узбережжі півострова Малакка), якірну стоянку Лінгга (поблизу Сінгапура), Таракан (ще один центр нафтовидобутку на сході Борнео).

23 червня 1943-го під час перебування у Макассарі Оі та ще 3 легкі крейсери були атаковані ворожими бомбардувальниками, проте отримали лише незначні пошкодження від близьких розривів.

З 1 липня 1943-го Оі включили до 16-ї дивізії крейсерів.

З 10 по 24 серпня 1943-го крейсер пройшов ремонт у Сінгапурі, а 30 серпня разом з Кітакамі вийшов для доставки підкріплень на Нікобарські острова, де кораблі побували 2 – 3 вересня, після чого 4 вересня прибули до Пенангу, а потім рушили далі. 20 жовтня Оі та Кітакамі знову були в Пенанзі, де узяли на борт війська та 22 жовтня висадили їх у Порт-Блер (Андаманські острова). 22 – 25 жовтня кораблі прослідували до Сінгапура. Тут вони знову узяли військовослужбовців та 31 жовтня розвантажились у Порт-Блер, а 2 листопада були вже у Пенанзі.

23 – 25 січня 1944-го Оі разом зі ще 2 легкими та 1 важким крейсером у супроводі есмінця здійснив рейс для доставки військ до Порт-Блер на Андаманських островах. Після цього Оі разом з важким крейсером прослідували до Сінгапура (а от «Кітакамі» був 27 січня торпедований підводним човном поблизу Пенангу та прибув у Сінгапур пізніше на буксирі у легкого крейсера «Кіну»).

2 лютого 1944-го Оі пройшов з Сінгапура до Пенангу, де прийняв на борт персонал Флоту південно-західної зони та 10 лютого доставив його до Сурабаї. Після цього з 18 по 24 лютого Оі пройшов черговий короткочасний доковий ремонт у Сінгапурі.

27 лютого 1944-го Оі разом зі ще одним легким крейсером та 3 есмінцями вийшов із Сінгапура щоб ескортувати 3 важкі крейсера, які мали вийти у рейд до Індійського океану для дій на комунікації між Аденом та австралійським Фрімантлом. 1 березня загін пройшов через Зондську протоку між Суматрою та Явою, після чого важкі крейсери попрямували у відкритий океан. Ескорт повернувся до Індонезії, зокрема, легкі крейсери прибули 3 березня до Батавії. 6 березня вони вийшли звідси та прибули в район протоки Ломбок (веде до Індійського океану на схід від Яви). Тут їх виявив американський підводний човен, що дало командуванню союзників підстави припустити, що якісь японські кораблі вийшли для дій у океані (прохід загону 1 березня через Зондську протоку виявився непоміченим союзниками). Як наслідок, за пару днів випустили наказ всім судам в районі можливого японського рейду змістити маршрути на південь та захід, так що у підсумку важким крейсерам вдалось потопити лише один транспорт. 15 березня Оі разом зі ще 1 легким крейсером та 5 есмінцями зустріли та провели важкі крейсери через Зондську протоку, після чого загін прибув до Батавії.[2]

2 квітня 1944-го Оі разом зі ще одним легким крейсером та одним важким крейсером під охороною 3 есмінців вийшли з Сінгапура для перевезення боєприпасів. 4 квітня вони прибули до Балікпапану, звідки вирушили наступної доби – один легкий крейсер до Давао (на південному узбережжі філіппінського острова Мінданао), а Оі та важкий крейсер до Таракану. 10 квітня вони попрямували назад та 14 числа були вже у Сінгапурі.

15 квітня 1944-го Оі, важкий крейсер та есмінець вирушили з Сінгапура дпо Пенангу, куди вони доставили торпеди для 8-ї ескадри підводних човнів, яка діяла у Індійському океані. В Пенанзі вони прийняли на борт персонал однієї з авіагруп ВМФ та припаси і 18 – 19 квітня повернулись до Сінгапуру. Тут вони завантажили персонал та припаси іншої авіагрупи ВМФ і одразу рушили для їх доставки до Давао. 23 квітня під час проходження Макассарською протокою есмінець супроводу підірвався на міні, виставленій ворожою авіацією, та у підсумку затонув, а Оі прийняв участь у порятунку вцілілих моряків. 27 – 28 квітня крейсери розвантажились у Давао, після чого відбули до Таракану.

14 травня 1944-го Оі разом з важким крейсером та під охороною іншого есмінця вирушив з Таракану до Палау, куди загін прибув 17 травня. 19 травня кораблі рушили у транспортний рейс до Соронгу (північно-західне завершення Нової Гвінеї), а 22 числа повернулись на Палау. 23 травня загін вийшов у другий рейс до Соронгу, проте на цей раз після розвантаження прослідував до Таркану, де був вже 27 травня. 30 травня – 1 червня Оі прослідував до Сурабаї.

На початку липня 1944-го Оі перейшов з Сурабаї до Маніли, звідки 18 липня рушив у супроводі одного есмінця до Сінгапуру. Вранці 19 липня в районі за шість сотень кілометрів на захід від виходу з Манільської бухти кораблі перестрів американський підводний човен USS Flasher, який екстрено занурився та зайняв положення для атаки. Коли Оі опинився на дистанції менше 1,5 км, з субмарини дали залп із чотирьох торпед, дві з яких потрапили у крейсер. Одна не здетонувала, а от інша спрацювала та уразила корабель в районі машинного відділення. За дві години після першої атаки з USS Flasher дали по Оі другий залп із чотирьох торпед з дистанції понад 3 км, проте всі вони пройшли повз ціль. Командир підводного човна розраховував повторити атаку, проте витратив значний час на тихе перезаряджання в умовах полювання на них зі сторони есмінця супроводу. Втім, дещо більше ніж за 6 годин після ураження Оі затонув. Есмінець «Сікінамі» підібрав 369 членів екіпажу, проте 153 моряка загинуло.[3]