О капітане! Мій капітане!

«О капітане! Мій капітане!» (англ. «Oh Captain! My captain!») — вірш американського поета Волта Вітмена, написаний у 1865 році. Поезію було опубліковано того ж року в збірці «Барабанний бій» (англ. «Drum-Taps»). 1867 року вірш включено Вітменом до четвертого видання книги «Листя трави».

О капітане! Мій капітане!
англ. Oh Captain! My captain!
Вірш «О капітане! Мій капітане!» з рукописними нотатками Вітмена
Жанр поезія
Автор Волт Вітмен
Мова англійська
Написано 1865
Опубліковано 1865
Переклад І. Кулик;
В. Мисик;
М. Тупайло;
М. Стріха

 Цей твір у Вікісховищі
 Цей твір у  Вікіджерелах

Вірш присвячено пам'яті президента Авраама Лінкольна, вбитого через п'ять днів після перемоги північних штатів у громадянській війні над рабовласницьким Півднем. Волт Вітмен тяжко переживав загибель Лінкольна, з яким він пов'язував майбутнє американської демократії.

Українською мовою вірш переклали І. Кулик; В. Мисик; М. Тупайло; М. Стріха.

Текст

Мовою оригіналу

O Captain my Captain! our fearful trip is done;
The ship has weather’d every rack, the prize we sought is won;
The port is near, the bells I hear, the people all exulting,
While follow eyes the steady keel, the vessel grim and daring:

But O heart! heart! heart!
O the bleeding drops of red,
Where on the deck my Captain lies,
Fallen cold and dead.

O Captain! my Captain! rise up and hear the bells;
Rise up—for you the flag is flung—for you the bugle trills;
For you bouquets and ribbon’d wreaths—for you the shores a-crowding;
For you they call, the swaying mass, their eager faces turning;

Here Captain! dear father!
This arm beneath your head;
It is some dream that on the deck,
You’ve fallen cold and dead.

My Captain does not answer, his lips are pale and still;
My father does not feel my arm, he has no pulse nor will;
The ship is anchor’d safe and sound, its voyage closed and done;
From fearful trip, the victor ship, comes in with object won;

Exult, O shores, and ring, O bells!
But I, with mournful tread,
Walk the deck my Captain lies,
Fallen cold and dead.
Переклад Василя Мисика[1]

О капітане! Батьку! Страшна скінчилась путь!
Всі бурі витримав наш корабель, сміливців лаври ждуть.
Вже близько причал, і радо кричать нам люди, і дзвони дзвонять,
І дивляться всі на могутній кіль, на бриг одважний і грізний.

Але... О серце! Серце! Серце!
О кров червона! Кров!
Де батько впав на палубі,
Упав і захолов!

О капітане! Батьку! Встань і кругом подивись!
Для тебе дзвони й горни звучать, для тебе стяги звились,
Для тебе квіти, й вінки в стрічках, і натовп на узбережжі,
Тебе, колишучись, кличе він, тебе побачить жадає!

О, зляж мені на руку!
Який це сон зборов
Тебе, о батьку мій, що враз
Ти впав і захолов?

Мій капітан безмовний, уста німі, похололі,
Не чує він моєї руки, лежить без пульсу, без волі.
В порту безпечно стоїть корабель після тяжкої дороги.
Скінчив наш бриг шалений біг, добився перемоги!

Дзвоніть, радійте, береги!
А я в жалобі знов
Піду туди, де батько мій
Упав і захолов.

Примітки

  1. Мисик В. Захід і схід: Переклади. — К.: Дніпро, 1990. — С. 521.

Джерела

  • Світова література. 10 клас. Рівень стандарту: Авторські уроки.— Х.: Вид-во «Ранок», 2011.— С. 131-132.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.