Павія


Павія (італ. Pavia) — місто та муніципалітет на півночі Італії, у регіоні Ломбардія, столиця провінції Павія, знаходиться на річці Тічино.

Павія
Pavia
Муніципалітет
Країна  Італія
Регіон Ломбардія
Провінція Павія
Код ISTAT 018110
Поштові індекси 27100
Телефонний код 0382
Координати 45°11′00″ пн. ш. 9°09′00″ сх. д.
Висота 77 м.н.р.м.
Площа 62 км²
Населення 72 205 (31-12-2014)
Густота 1164,6 ос./км²
Розміщення
 
Мапа
Влада
Мер Fabrizio Fracassi (30-5-2019)
Офіційна сторінка

Павія розташована на відстані[1] близько 460 км на північний захід від Рима, 32 км на південь від Мілана.

Населення — 72 205 осіб (2014)[2]. Щорічний фестиваль відбувається 9 грудня. Покровитель — San Siro.

Місто є південним передмістям Мілана. Виробництво швейних машин, верстатів, турбін, сільськогосподаських машин і устаткування, радіоелектронних виробів, штучного волокна; нафтопереробна, швейна, меблева, харчова промисловість. Університет (з 1361). Місто зберігає середньовічну зовнішність. Численні романські споруди (базиліка Сан-Мікеле, 1117–1155, та інші), готичний замок Вісконті (1360–1365), ренесансний собор (1488-92, архітектори Дж. А. Амадео, Д. Браманте, Дж. Дж. Дольчебуоно та інші; фасад — 19 ст.), церква Санта-Марія ді Канепанова (кінець 15 ст., архітектор Дж. А. Амадео). Музей замку, Пінакотека Маласпіна, музей Чертозі. Поблизу Павії монастир Чертоза (з 1396; ранньоренесансний фасад церкви, з 1473, архітектор Дж. А. Амадео тощо).

1525 року біля Павії відбулася відома битва, в якій армія Габсбургів розгромила французьку армію й полонила французького короля Франциска I.

Пам'ятки
  • Головні художні скарби міста зберігаються в Чертозі, картузіанському монастирі за 8 км по дорозі на Мілан. Він будувався на замовлення Джана Галеаццо Вісконті починаючи з 1396 року як родинна усипальниця роду Вісконті. Протягом століть будівництво вели кілька поколінь родини Соларі, і за той час готичні смаки змінилися ренесансними. В інтер'єрі — картини, фрески, скульптури Амброджо Бергоньйоне, Перуджино, Бернардіно Луїні, Гверчіно та інших майстрів.
  • Павійський собор було закладено 1488 року й будувався 410 років. Серед італійських храмів за висотою центрального купола (97 метрів) він поступається лише собору св. Петра та Санта-Марія-дель-Фйоре. Сусідня з ним вежа XIV століття (одна з багатьох подібних) завалилася в березні 1989 року.
  • Церква Сан-Мікеле-Маджоре XI–XII століть — один з найкращих зразків ломбардської романіки. Побудована на руїнах давнішого храму лангобардської столиці. У рік освячення храму в ньому був коронований Фрідріх Барбаросса.
Гробниця св. Августина у церкві св. Петра
  • Базиліка св. Петра «в Золотому небі» — характерний пам'ятник ломбардского стилю XII століття, побудований на місці стародавньої базиліки з похованнями лангобардских королів, св. Августина та Боеція.
  • Санта-Марія-дель-Карміне — пам'ятка ломбардської цегляної готики часів перших Вісконті. За розмірами поступається лише міському собору.
  • Резиденція міланських Вісконті (XIV ст.), під мурами якої відбулася знаменита битва при Павії.
  • Санта-Марія-ді-Канепанова — видатнва пам'ятка ренесансної архітектури. Круглий у плані храм будувався в 1500–1507 роках за проектом Джованні Антоніо Амадео, ймовірно, під враженням від міланських робіт Донато Браманте.
  • З пам'яток римської старовини довгий час зберігався Понте Веккьйо — міст через Тічино, замінений в половині XIV століття мальовничою критою спорудою, яка була знищена під час Другої світової війни, але згодом її відбудували в формах, що нагадують початкові.
  • Школи Гісльєрі та Борромео — одні з найстаріших в Ломбардії, засновані в 1560-і роки Павлом V і Карло Борромео, відповідно.

Демографія

Населення за роками[3]:

Станом на 31 грудня 2014 року в муніципалітеті офіційно проживало 9716 іноземців з 126 країн, серед них 2278 громадян країн Євросоюзу та 1050 громадян України.[4]

Сусідні муніципалітети

Люди, пов'язані з Павією
  • Арментарій з Павії (пом. 451 році) — святий єпископ.

Галерея зображень
Арх. Пеллегріно Тібальді. Колледж Карло Борромео, Павія


Див. також

Примітки
  1. Фізичні відстані та напрямки розраховані за координатами муніципалітетів
  2. Демографічний баланс 2014 року та населення на 31 грудня. ISTAT. Процитовано 25 грудня 2014.(італ.)
  3. Наведено за італійською вікіпедією (28.12.2015).
  4. Cittadini Stranieri [іноземні громадяни] (італ.). ISTAT. Процитовано 12 серпня 2016.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.