Пайовий інвестиційний фонд

Пайови́й інвестиці́йний фо́нд (ПІФ) — це інвестиційний фонд, активи якого належать інвесторам на правах спільної часткової власності, та перебувають в управлінні компанії з управління активами (КУА) і враховуються окремо від результатів її господарської діяльності.

Правовий статус пайового фонду

Правовий статус пайового фонду[1]:

  • Пайовий фонд — сукупність активів, що належать учасникам такого фонду на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються нею окремо від результатів її господарської діяльності.
  • Мінімальний обсяг активів пайового фонду становить 1250 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановленому законом на день реєстрації фонду як інституту спільного інвестування.
  • Пайовий фонд не є юридичною особою і не може мати посадових осіб.
  • У регламенті та проспекті емісії інвестиційних сертифікатів пайового фонду обов'язково зазначаються його найменування та слова «пайовий інвестиційний фонд», тип, вид, клас (у разі якщо фонд є спеціалізованим або кваліфікаційним) фонду та належність його до біржового або венчурного фонду.

Класифікація пайових фондів

Класифікація інституту спільного інвестування[2]:

  • Тип від порядку провадження діяльності:
    1. Відкритого типу (компанія з управління його активами бере на себе зобов'язання здійснювати у будь-який час на вимогу учасників цього інституту викуп цінних паперів, емітованих компанією з управління його активами).
    2. Інтервального типу (компанія з управління його активами бере на себе зобов'язання здійснювати на вимогу учасників цього інституту викуп цінних паперів, емітованих компанією з управління його активами, протягом обумовленого у проспекті емісії строку (інтервалу)).
    3. Закритого типу (компанія з управління його активами не бере на себе зобов'язань щодо викупу цінних паперів, емітованих компанією з управління його активами, до моменту його припинення).
  • По термінах діяльності:
    1. Безстроковий.
    2. Строковий (пайовий фонд закритого типу може бути лише строковим).
  • По виду діяльності:
    1. Диверсифікований вид.
    2. Спеціалізований вид.
    3. Кваліфікаційній вид.
    4. Недиверсифікований вид.

Диверсифікований вид

Пайовий фонд вважається диверсифікованим, якщо він одночасно відповідає таким вимогам[2]:

  • Сумарна вартість цінних паперів одного емітента в активах фонду не перевищує 10 відсотків загального обсягу цінних паперів відповідного випуску цінних паперів такого емітента.
  • Сумарна вартість цінних паперів, які становлять активи фонду в обсязі, що перевищує 5 відсотків загального обсягу випуску цінних паперів, на момент їх придбання не перевищує 40 відсотків вартості чистих активів.
  • Не менш як 70 відсотків загальної вартості активів фонду становлять кошти, в тому числі на банківських депозитних рахунках, ощадні (депозитні) сертифікати, банківські метали, облігації підприємств та облігації місцевих позик, державні цінні папери, а також цінні папери, що допущені до торгів на фондовій біржі.

Спеціалізований вид

Пайовий фонд вважається спеціалізованим, якщо він інвестує активи виключно у визначені законом «Про інститути спільного інвестування» активи[2]:

Кваліфікаційній вид

Пайовий фонд вважається кваліфікаційним, якщо він інвестує активи виключно в один із кваліфікаційних класів активів та кошти, а також не має будь-яких вимог до структури активів[2].

До кваліфікаційних належать такі класи активів:

Недиверсифікований вид

Пайові фонди, які не відповідають вимогам закону «Про інститути спільного інвестування»[2] та нормативно-правовим актам НКЦПФР до диверсифікованого, спеціалізованого або кваліфікаційного пайового фонду відносять до недиверсифікованих видів пайових фондів[2].

Переваги та недоліки пайового фонду

Переваги

Основними переваги інвестування в ПІФ в порівнянні з іншими видами інвестування:

  • диверсифікація інвестиційного портфелю та ризиків інвестування (інвестування здійснюється в цінні папери (акції, облігації тощо), нерухомість, інше майно;
  • низький «поріг входження» (можна стати інвестором, маючи, наприклад, 1000 грн.);
  • професійне управління активами, що здійснюється КУА на підставі ліцензії НКЦПФР;
  • можливість вибору різноманітних інвестиційних стратегій (активна, пасивна тощо);
  • пільгове оподаткування, що є головною перевагою інститутів спільного інвестування[3].

Недоліки

До основних недоліків можна віднести:

  • відсутність законодавчо закріплених вимог до рейтингових агенцій;
  • відсутність єдиної методологічної бази аналізу результатів діяльності фонду;
  • недостатність ліквідних активів на національному ринку;
  • дефіцит надійних фінансових інструментів;
  • переважна закритість та непрозорість звітної інформації про діяльність фонду;
  • наявність законодавчих обмежень складу активів фонду;
  • досить високий рівень витрат учасників фонду[4].

Див. також

Примітки
  1. Про інститути спільного інвестування: Закон України від 05.07.2012 № 5080-VI. Стаття 41. zakon.rada.gov.ua. База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. Процитовано 6 червня 2020.
  2. Про інститути спільного інвестування: Закон України від 05.07.2012 № 5080-VI. Стаття 7. zakon.rada.gov.ua. База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. Процитовано 6 червня 2020.
  3. Слободян О. А. (2013). Цивільно-правове регулювання управління пайовим інвестиційним фондом (дис. – ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00. 03 «цивільне право і цивільний процес). Процитовано 6 червня 2020.
  4. Змієнко М. О. (2011). Інститути спільного інвестування: сутність, сучасний стан, проблеми та перспективи. Процитовано 6 червня 2020.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.