Палатографування
Палатографування — це артикуляційний (соматичний) прийом експериментально-фонетичного дослідження, який використовується для аналізу роботи мовних органів у процесі породження мовлення. Метод палатограм має на меті визначити положення язика при вимові звуків мови. Він дає точні дані про контакт язика з піднебінням у ротовій порожнині, про локалізацію і ширину контактних смуг.
За допомогою палатографування можна досліджувати звуки, артикуляція яких зосереджена у передньо-середній зоні твердого піднебіння (передньоязикові зубні й альвеолярні приголосні, середньоязикові, а також голосні переднього ряду) і, частково, на межі твердого піднебіння з м’яким (задньоязикові приголосні й голосні заднього ряду з високим ступенем підняття язика). Для аналізу губних і глоткових приголосних, фокус творення яких формується в зоні м’якого піднебіння, а також голосних заднього ряду з середнім та низьким ступенями підняття цей прийом непридатний.
З навчальною метою здебільшого використовують звичайні та зіставні схеми палатограм - графічні малюнки, виконані на основі однієї чи кількох палатограм.
Палатографування буває двох видів: пряме (безпосереднє) палатографування і палатографування зі штучним піднебінням.
Історія українського палатографування
В українському мовознавстві перші палатографічні дослідження проводили О. Синявський (1929) та Г. Шило (1948), а з 60-х років ХХ століття цей прийом широко використовували для аналізу українського мовлення Н. Тоцька, Л. Прокопова, Т. Міщенко (Лабораторія експериментальної фонетики Київського національного університету імені Тараса Шевченка), Нині Лабораторія, науковим керівником якої є Оксана Василівна Бас-Кононенко, поповнює фонди палатографічних матеріалів за допомогою цифрової фото- і відеозйомки. На основі цих матеріалів створено навчальний відеофільм.
Пряме палатографування
Спосіб прямого (безпосереднього) палатографування полягає в тому, що сліди контакту спинки язика з піднебінням фіксуються безпосередньо на природному піднебінні. При цьому спинка язика змазується емульсією карболену (деревного активованого вугілля), після чого вимовляється потрібний звук. У рот вставляється під кутом спеціальне дзеркало, в якому відбивається слід на пасивних мовних органах (піднебінні, а також частково на зубах), залишений змазаним язиком. Це зображення потрапляє в об'єктив фотоапарата, розміщеного навпроти, й фотографується.
Палатографування зі штучним піднебінням
Палатографування зі штучним піднебінням полягає в застосуванні штучного піднебіння мінімальної товщини, яке є точною копією справжнього піднебіння диктора (для цього використовуються сучасні стоматологічні технології, а також спеціальна нетоксична пружна плівка, здатна при нагріванні набувати потрібної конфігурації). Це піднебіння виготовляється для кожного об'єкта окремо. Піднебіння посипають тальком або вугіллям (залежно від кольору плівки, з якої виготовлено піднебіння), вводять його в ротову порожнину і вимовляють потрібний звуковий сегмент. При вимові тальк або вугілля у певних місцях знімається піднятою мокрою спинкою язика. Потім штучне піднебіння виймається з рота і фотографується.