Памірський ботанічний сад

Сад розташований за 5-6 кілометрів від центру міста Хорог Горно-Бадахшанської автономної області Таджикистану в ущелині Шахдара. Він розташований на висоті 2320 метрів над рівнем моря на старовинній річній терасі у місці злиття річок Гунт та Шахдара.

Клімат посушливий, різко континентальний, кількість атмосферних опадів коливається в межах 200—300 мм. Середньорічна температура складає +8,7°, у січні −7, 9°, у червні +24°. Безморозний період триває 130 днів. Водночас мікроклімат різних ділянок саду сильно відрізняється. Перепад висот в саду коливається від 2100 до 3500 метрів над рівнем моря.

Рослинний фонд саду складає 4 тисячі видів і різновидів, які представленні в ботанічній колекції й аборигенній флорі заповідної території. У колекціях є близько 3 тисяч видів, форм і сортів дерев та трав.

У 1934 році у верхів'ях Шах-Дари на висоті 3500 метрів була створена біологічна станція. Ботанічний сад закладено у 1940 році. У 1970 саду передали понад 500 га гірських схилів, кам'янистих осипів, селевих конусів виносу. Зараз Памірський ботанічний сад має площу 624 га, понад 100 з них зрошуються.[2]

У саду працює музей «Природа Паміру» в якому представлено 800 експонатів, які характеризують природні умови ГБАО, основних представників її фауни та флори. Експонати музею розповідають про засновника ботанічного саду О. В. Гурського який приїхав на Памір у 1940 році. Всього О. В. Гурський перевірив 20 тисяч рослин. Ботанічний сад став не тільки колекцією рослин, але й науковою лабораторією звідки випробувані саджанці передавались селянам.[3]

У ботанічному саду ростуть тяньшаньська ялина, тянь-шанська горобина, жимолость, береза памірська, арча. Важливе місце в Памірському ботанічному саду займає відділ Східної Азії. Із загального числа видів деревних і чагарникових 35 % припадає на частку східноазіатськиій флори. У відділі Східної Азії успішно акліматизовано більше 500 видів дерев і чагарників. За своїм походженням вони, в основному, з Китаю, Японії, Маньчжурії, Далекого Сходу і Сибіру. До відділу флори Східної Азії примикає відділ флори Європи, Кавказу і Криму. У північній частині саду розташований відділ рослин з Північної Америки, а на південно-східному схилі — відділ флори Гімалаїв і Гіндукушу. У північній частині території розташований плодовий сад. Деякі з представлених тут сортів дерев були на межі зникнення. У північно-західній частині саду розміщений декоративний парк. Він є зразком декоративно-паркового мистецтва в гірських умовах, моделлю освоєння гірських схилів під лісосади. На базі колекції дикорослих трав'янистих рослин в 1979 році розпочато створення колекції лікарських рослин, в якій нині налічується більше 50 видів. Ведеться робота з вивчення рідкісних і зникаючих рослин флори ГБАО. З цією метою організовано розплідник, в якому з різних місць Паміру зібрано близько 30 видів рідкісних і зникаючих рослин.

Заповідна територія саду займає понад 50 гектарів. Вона починається від русел річок Гунта і Шахдари (2200 метрів) і тягнеться до вершин Шугнанського хребта (3800 метрів над рівнем моря). Рослинний фонд заповідної території включає понад 800 видів рослин.[4]

• Природоохоронні території Таджикистану