Пам'ятні дошки Ужгорода

Меморіальну дошку корифею сцени відкрили на будівлі «Бавки», оскільки саме там містився музично-драматичний театр, коли в ньому працював Геляс.

На відкриття приїхали рідні відомого театрала — його сини, онук. Після урочистого відкриття у ляльковому театрі відбувся ювілейний вечір, присвячений актору і режисеру, який кращі роки свого творчого життя віддав Закарпаттю.

Бронзовий портрет Федора Потушняка ліпив знаний закарпатський скульптор, керівник секції скульптури Закарпатського відділення Національної спілки художників України Богдан Корж.

Обличчя ж Петра Скунця у бронзі витворив випускник Ужгородського коледжу мистецтв та Львівської академії мистецтв, 33-річний Іван Цубина.

Рідні Петра Скунця кажуть, що автор довго працював над портретом, вивчив багато фото поета і дуже просив його не підганяти.

У церемонії взяли участь родина Шерегіїв зі Словаччини — Ольга Грицак–Шерегій — донька Юрія-Августина Шерегія, Василь Грицак-Шерегій — онук, актори театрів, студенти Ужгородського коледжу культури і мистецтва, представники влади, громадськості.

Були спогади дочки Юрія-Августина Шерегія — Ольги. Її батько залишив по собі 26 рукописних томів спогадів «Моє життя в мистецтві», де розповідається про те, що за понад 60 років своєї театральної діяльності він лише на професійних сценах зіграв 129 ролей, поставив 233 прем'єри, написав 32 та переклав 28 п'єс. Вже після смерті Ю. Шерегія вийшла друком його капітальна праця «Нарис історії українських театрів Закарпатської України до 1945 року», яка надовго залишиться неперевершеним джерелом відомостей про театральне мистецтво найзахіднішої галузки українського народу.

У цьому домі жив лікар, фаховий епідеміолог, який приїхав до Ужгорода боротися з холерою, а водночас і лікувати свої хворі легені, а в 25 років уже став керівником закладу. Пам'ятний знак зроблено в межах святкування 150-річчя лікарні, яке відзначається в травні.

Автор дошки скульптор Михайло Белень зазначив, що вона зроблена зі штучного білого каменю, з певним символізмом. Білий колір символізує святість і чистоту. На білому кольорі чітко, до найменших дрібниць видно риси обличчя, очі, дуже добре читається вся композиція.

Передувала відкриттю урочиста церемонія, що проходила в головному виставковому залі музею. Відкривав її виступ камерного хору «Cantus». Засновник і художній керівник колективу, народний артист України Еміл Сокач, був особистим другом В. Дегтярьова. У своєму виступі він зазначив, що зараз хор «Cantus» — доволі частий гість музею, але вперше колектив (тоді ще ансамбль) заспівав у його залах саме за часів директорства Володимира Геннадійовича. Подальшу церемонію вела заступник директора з наукової роботи обласного художнього музею Людмила Біксей, яка свого часу теж працювала «у команді» Володимира Дегтярьова. Завдяки Олександру Петіку вдалося втілити в життя задум відкриття меморіальної дошки В. Дегтярьову. Спогадами про спільні роки роботи поділилася Г. Рижова та Б. Кузьма. Дочка Володимира Геннадійовича, дизайнер та художниця Ліна Дегтярьова, щиро подякувала тим, завдяки кому з'явилася можливість відкриття меморіальної дошки її батьку.

Автори меморіальної дошки (виготовленої під архітектурним наглядом Любові Керестей) — закарпатські скульптори Василь Роман і Ян Потрогош, які також були друзями Володимира Дегтярьова.

Спогадами про видатного вченого, який, народившись у Будапешті, за тим до кінця своїх днів працював в Ужгородському обласному музеї, ділились присутні на заході митці, дослідники та краєзнавці. Серед іншого зазначали, що інсталювати квіти на підвіконнях в Ужгороді вперше почав саме Олександр Грабар.

О. Грабар був одним із перших орнітологів Закарпаття, чимало зробив для охорони птахів. Він вирощував рідкісні види хижих птахів у неволі, опублікував з цього питання кілька методик. У різного роду популярних статтях вчений доводив користь хижих птахів, закликав не стріляти їх і не руйнувати гнізд. Багато зробив вчений і для популяризації ідеї збереження природи як викладач гімназії і як працівник краєзнавчого музею.

В Ужгородському обласному музеї і понині зберігаються не тільки його майстерно виконані опудала, але й картини (вчений був родичем відомого радянського академіка живопису і діяча охорони пам'яток культури І. Е. Грабаря).

Відкрили дошку в рамках дводенної міжнародної конференції, в якій беруть участь дослідники з вищих навчальних закладів і наукових установ України, Румунії, Угорщини, Словаччини. Зібрання присвячене пам'яті професорів Василя Комендаря, Віри Мандрик та доцента Юрія Петруса — викладачів-дослідників кафедри ботаніки Ужгородського національного університету.

З того часу в Україні 29 квітня — день футболу. А 30 травня 2017 року на ужгородському стадіоні «Авангард» відкрили меморіальну дошку, присвячену історичній події. Після відкриття меморіальної дошки міжнародний товариський поєдинок зіграли ветеранські збірні України та Угорщини.

Автор — ужгородський скульптор Іван Маснюк.

Цей пам'ятний знак замінив інший, кілька років тому вкрадений з фасаду. Оскільки форм для відливу у скульптора від старого барельєфа не залишилося, виконувати роботу довелося заново.

Автор меморіальної дошки скульптор Михайло Колодко. Дата встановлення: 18 жовтня 2016 р. Дошку відкрили в переддень 71-ї річниці університету.