Парогравітаційний дренаж
Парогравітаційний дренаж — ефективний термічний спосіб видобутку важкої нафти і природних бітумів.
Загальний опис
З середини 80-х років XX століття завдяки великим інвестиціям у науково-дослідні проекти в області теплових методів, а також з розробкою технології горизонтального буріння в Канаді була розроблена технологія парогравітаційного впливу з використанням парів горизонтальних свердловин, більш відома у світовій промисловості як англ. SAGD (Steam Assisted Gravity Drainage). Технологія SAGD стала промисловим стандартом розробки запасів бітуму в Канаді.
Технологія передбачає буріння двох горизонтальних свердловин, розташованих паралельно одна над іншою, через нафтонасичену товщу поблизу підошви пласта. Верхня горизонтальна свердловина нагнітає пару в пласт бітуму. В результаті створюється високотемпературна паронасичена область (камера). Процес парогравітаційного дренажа включає стадії:
- 1) передпрогрівання (декілька місяців) — проводиться шляхом циркуляції пари в обох свердловинах. При цьому за рахунок кондуктивного перенесення тепла здійснюється розігрівання зони пласта між добувною і нагнітальною свердловинами, знижується в'язкість нафти в цій зоні і, тим самим, забезпечується гідродинамічний зв'язок між свердловинами.
- 2) основна стадія видобування з утворенням «парової камери» — здійснюється шляхом нагнітання пари в нагнітальну свердловину. Закачувана пара піднімається до верхньої частини продуктивного пласта, створюючи парову камеру, що збільшується в розмірах. Між границею парової камери і холодної нафтонасиченої товщі постійно відбувається процес теплообміну, в результаті якого пара конденсується і разом з розігрітою нафтою флюїди (бітумно (нафто)-пароводяна суміш) стікають вниз до добувної свердловини під дією сили тяжіння. Розширення парової камери вгору продовжується до тих пір, поки вона не досягне покрівлі пласта, а потім вона починає розширюватися в сторони. При цьому нафта завжди знаходиться у контакті з високотемпературною паровою камерою.