Партенезька порода

Порода почала утворюватись на території департаменту Де-Севр (захід Франції) близько 1880 року, після того як місцеві виноградники були спустошені філоксерою і багато їхніх власників перейшли на розведення великої рогатої худоби. Окрім одержання молока і м'яса, тварини використовувалися як робоча худоба. У 1888 році Міністерство торгівлі США характеризувало партенезьку худобу як важку, повільну, але міцну і добру тяглову силу. На момент відкриття племінної книги у 1893 році поголів'я породи складало 1,1 млн голів.[1] За кількістю поголів'я ця порода посідала третє місце поміж порід Франції.[3] Однак, з початком механізації сільського господарства у 1920-х роках чисельність поголів'я партенезької породи почало зменшуватися. Цьому сприяв також підйом у розведенні інших спеціалізованих порід худоби. Внаслідок цього у 1960-х роках поголів'я породи досягло свого мінімуму.[1] У 1987 році поголів'я породи складало 7000 голів.[3] Пізніше стали розводити худобу у напрямку м'ясної продуктивності. У період між 1990 і 2010 роками поголів'я худоби збільшилося вдвічі.[1]

У 1990-х роках відкрито канадську племінну книгу партенезької породи.[2]

Бугай партенезької породи.

Масть тварин червона, забарвлення від світлого до темного. Навколо носа і очей шерсть світло-сірого кольору. Середній зріст бугаїв становить 145 см, корів — 130—135 см. Жива маса бугаїв до 1400 кг, корів — 700—1000 кг.[1] Вага телят при народженні 43 кг.[3] Телята у віці 120 днів досягають ваги 165 кг (153 кг[3]), у віці 210 днів — 278 кг (240 кг[3]).[1] З 1990-х років порода селекціонується у м'ясному напрямку продуктивності.[1][3]

Станом на 2016 рік налічувалося 49986 корів, що утримувалися у 1047 стадах, 11663 корови було записано до племінної книги.[1] Окрім Франції, партенезьку худобу розводять у Великій Британії і Північній Америці.[3]