Пастух Віктор Іванович
Пастух Віктор Іванович (1957, Бердичів — 1996, Непал) — Майстер спорту (1986), Заслужений майстер спорту і Майстер спорту міжнародної кваліфікації (1989). Лікар-травматолог, канд. мед. наук. Мав друковані праці за фахом. В альпінізм прийшов з секції Харківського медичного інституту.
Пастух Віктор Іванович | |
---|---|
Народився |
1957 Бердичів |
Помер | 1996 |
Громадянство | Україна |
Діяльність | альпінізм |
Зовнішні зображення | |
---|---|
Віктор Пастух і Гена Василенко | |
З життєпису
Основні сходження: 1980 р. — вершина Рудаки (4400 м) по стіні; 1981 р. — Уїлпата по півд. гребеню, Байчечекей (4515 м); 1982 р. — Еридаг першопроходження на 1-шу. Зах. вершину (3925 м) — першопроходження, Уїлпата по 2-му кф .; 1983 р. — пік Пасіонарія (4000 м) по бастіону, пік Скельна стіна першопроходження, Ліндон (4800 м) по пн. стіні, Чімтарга (5489 м) першопроходження пн. стіни; 1984 р. — пік М. Іскандер і Іскандер по півд. стіні, пік «ТГУ» — 6 к.с.; 1985 — Саришах (Алайський хр.), Пік Марія, Чапдара по Зах. стіні, 6 к.с.; 1986 р. — пік Щуровського по бастіону, Чатин, 6 к.с., Півд. Ушба по пд. стіні; 1987 р. — пік Корженевської (шлях Цетліна), пік Комунізму (два рази); 1988 р. — пік Асан (м-т Погорєлова), траверс масиву пік Перемоги з зах. — пік Військових топографів — першопроходження тр., 6Б к.с. 1989 р. — в складі 2-ї Гімалайської експедиції піднявся на Канченджангу — Півд., Середня. і Гол. вершини.
Нагороджений медаллю «За трудову доблесть». 1990 року — був учасником команди і лікарем експедиції «Лхоцзе-90». Піднявся по Півд. стіні вище 8000 м. 1991 р. — пройшов в альпійському стилі по новому шляху на Манаслу. 1994 р. — лікар Української експедиції на Дхаулагірі. Член Харківської оперативно-рятувальної служби, брав безпосередню участь у більш ніж 20 рятувальних роботах в горах. У 1988 році працював в Спітаку (Вірменія). 1996 рік — при сходженні на Шишибангму на висоті 6500 м загинув в лавині.
Див. також
Література
- Альпинизм. Энциклопедический словарь. (Серия «Школа альпинизма»). Под общ. ред. П. П. Захарова. — М.: ТВТ Дивизион, 2006.