Пекло канібалів
«Пекло канібалів» (італ. Cannibal Holocaust) — фільм жахів 1980 року італійського режисера Руджеро Деодато за сценарієм Джанфранко Клерічі, знятий у псевдодокументальній манері.
Пекло канібалів | |
|---|---|
| англ. Cannibal Holocaust | |
 | |
| Жанр | cannibal filmd, пригодницький фільм[1][2], знайдений кадр, сплеттерd і драматичний фільм |
| Режисер | Ruggero Deodatod[3][1][…] |
| Продюсер | Franco Palaggid[4] |
| Сценарист | Gianfranco Clericid[4] і Ruggero Deodatod |
| У головних ролях |
Robert Kermand[1][5][4], Carl Gabriel Yorked[5], Francesca Ciardid[3][5][4], Perry Pirkanend[3][5][4], Luca Barbareschid[5][4], Сальваторе Базілеd[5][4], Ricardo Fuentesd[5][4], Lucia Costantinid[5], Enrico Papad[5], Ruggero Deodatod[5] і Paolo Paolonid[5][4] |
| Оператор | Sergio D'Offizid |
| Композитор | Ріц Ортолані |
| Художник | Antonello Gelengd |
| Дистриб'ютор | United Artists і Netflix |
| Тривалість | 96 хв. |
| Мова | італійська і англійська |
| Країна |
.svg.png.webp){kind=small} Італія |
| Рік | 1980 |
| Кошторис | 100 000 $ |
| IMDb | ID 0078935 |
| cannibalholocaust.net | |
Фільм розповідає про долю маленької знімальної групи, безслідно зниклої в джунглях Амазонки. «Пекло канібалів» уважається одним з перших прикладів фільмів жанру «знайденого кадру» та одним з найскандальніших за всю історію кінематографу через наджорсткі сцени насильства, зґвалтування і реального вбивства тварин (див. снаф). Спочатку фільм був заборонений майже в 60 країнах.
Сюжет
Невелика знімальна група із чотирьох осіб відправляється в нетрі Амазонки знімати документальний фільм про останніх канібалів. Вирушивши в небезпечну подорож, група безслідно зникає. За деякий час військовий спецпідрозділ вийшов на поселення тубільців племені якумо, яке повністю знищує, за винятком сина шамана. У нього бійці знайшли бензинову запальничку, яка належала Фей Деніелс, члену зниклої знімальної групи.
З Нью-Йорка прибуває професор Гарольд Монро, мета якого — знайти зниклих або знятий ними матеріал. Разом із двома провідниками і полоненим тубільцем він направляється у джунглі, які місцеві охрестили Зеленим пеклом. По дорозі Чако Лосожос, один із провідників, розповідає Монро про два найжорстокіших племені канібалів, яких боялися навіть агресивні якумо: «деревних людей» (ямомото) та «болотних людей» (шаматарі). Обидва племені ворогують і поїдають одне одного.
В обмін на полоненого експедиція благополучно минає територію племені якумо і поглиблюється туди, де мешкають канібали.
Ставши свідками зіткнення шаматарі і ямомомо, експедиція надає допомогу останнім і таким чином «заробляє» право відвідати їхнє село, де білих, незважаючи на воєнну допомогу, зустрічають з острахом і недовірою. Пізніше професор знаходить останки знімальної групи і заховані в коробках негативи кіноплівок. Однак вождь «деревних людей» не збирається віддавати записи, тому професор удається до хитрощів: він записує голос вождя на диктофон, а після обмінює його на відеоматеріали. Як йому переводить Чако: «Він каже, що той, хто може вкрасти голос, той може вкрасти і душу».
Повернувшись у Нью-Йорк, Монро і ще кілька людей передивляються знятий матеріал. Виявляється, що, прийшовши в поселення якумо, члени знімальної групи її підпалили, обірвали священний ритуал, а пізніше зґвалтували тубілку, що належала до племені «деревних». Незабаром розгнівані канібали вбили учасників знімальної групи одного за одним, а живі продовжували знімати все до останнього моменту.
Після перегляду Монро і всі інші приходять до висновку, що плівка занадто жахлива й жорстока, щоб випустити її в прокат, натомість її потрібно знищити. Однак кіномеханік ігнорує вказівку і за великі гроші продає фільм журналістам, за що потрапляє до в'язниці (про це йдеться у фінальних титрах фільму).
Фінальне питання звучить із вуст професора: «Так хто ж справжні канібали?»