Пелагія Антіохійська

Пелагія Антіохійська, також Елеонська, Палестинська[1], — ранньохристиянська свята що, за легендами, жила у 4-5 столітті. Її день пам'яті відзначається 8 жовтня за юліанським календарем (21 жовтня).

Святий Нонус молиться за Пелагею, яка стоїть зліва, в оточенні молодих хлопців і дівчат.

Згідно житія, Пелагія була актрисою, танцівницею або повією у Антіохії, і вела розкішне і розпусне життя. За свою любов до прикрас вона отримала прізвисько Маргарита (перлина). Але почувши проповідь святого Нонна, розкаялася, навернулася у християнство, і вирішила покинути своє старе життя. Порадившись з Нонном, вона перевдяглася у чоловічий одяг, змінила ім'я на Пелагіус, і переїхала в Єрусалим[2], оселившись в печері на Оливковій горі[3]. Так вона прожила аж до смерті, прославившись своїми скромністю і благочестям (за легендою, навіть смерть її була спричинена її аскетичним способом життя[4])[5], і лише під час підготовки тіла до захоронення було виявлено біологічну стать святого[6].

Пелагія вважається одним з найбільш архетипічних прикладів популярного у середньовіччі мотиву святих-кросдресерів[5], тобто святих жінок, що стали відомими у чоловічому образі. Деякі дослідники навіть вважали, що життєписи більшості таких святих були саме варіаціями біографії святої Пелагії. Зараз ця точка зору не вважається правильною, проте деяких з них, наприклад, святу Маргарету, пов'язують з Пелагією[7].

Історія про життя Пелагії відома з розповіді геліопольського диякона Якова (або ж Якоба)[8].

Свята Пелагія вважається покровителькою актрис[4].

Примітки
  1. Преподобная Пелаги́я Антиохийская, Елеонская, Палестинская(рос.)
  2. Saint Pelagia of Antioch(англ.)
  3. St. Pelagia, Penitent(англ.)
  4. St. Pelagia (англ.)
  5. Bullough,Bullough, 1993, с. 52.
  6. Grayson, Saisha (2009). Disruptive Disguises: The Problem of Transvestite Saints for Medieval Art, Identity, and Identification. Medieval Feminist Forum: A Journal of Gender and Sexuality 45 (2): 138–174. doi:10.17077/1536-8742.1814.
  7. Anson, John (1975). The Female Transvestite in Early Monasticism: The Origin and Development of a Motif. Viator: Medieval and Renaissance Studies 5: 1–32. doi:10.1484/j.viator.2.301617.
  8. Brock,Harvey, 1998, с. 40.

Література
  • Sebastian P. Brock, Susan Ashbrook Harvey. Holy Women of the Syrian Orient. — University of California Press, 1998. — 197 с. — ISBN 9780520213661.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.