Першерон

Першерон (Першеронська) — порода коней, що виникла у західній Франції, частині колишньої провінції Перше (фр. Perche), з якої порода і отримала свою назву.

Першерон
Сучасний Першерон
Країна  Франція
Ріст 160-185 см
Маса 860-1200 кг

Характеристика породи

Проміри

У кожної країни, де розвинене першеронське конярство, свої правила стосовно екстер'єру цієї породи ваговозів. Стандарт висоти та ваги першеронських коней може суттєво відрізнятись в межах різних країн, від 152 до 193 см в загривку та від 500 до 1200 кг живої маси. Спільними є впізнавані ознаки ваговоза: велика голова з прямим профілем, широким лобом, великими очима й вухами. Грудна клітка широка, а круп підтягнутий і рівний, ноги виражено м'язисті.

У Франції, на батьківщині цих коней, висота коливається від 15,1 до 18,1 хенд (від 61 до 73 дюймів, від 155 до 185 см) і вагою від 1100 до 2600 фунтів (від 500 до 1200 кг)[1]. Першерони в Сполучених Штатах зазвичай мають розміри між 16,2 і 17,3 хенд (66 і 71 дюйма, 168 і 180 см), з діапазоном 15–19 хенд (60–76 дюймів, 152–193 см). Американський першерон в середньому важить 1.900 фунтів (860 кг), максимально біля 2.600 фунтів (1.200 кг). У Великій Британії 16,2 хенд (66 дюймів, 168 см) є найнижчою прийнятною висотою для жеребців і 16,1 хенд (65 дюймів, 165 см) для кобил, тоді як вага коливається від 2000 до 2200 фунтів (910-1000 кг) для жеребців і 1800—2000 фунтів (820–910 кг) для кобил.

Масть

Зустрічаються переважно першерони сірої або вороної масті, майже не допускаючи гнідої чи рудої, що вирізняє цю породу серед інших ваговозів.

  • Зовнішній вигляд першеронського коня

Особливості

Загальне враження про першеронів - це потужність і міцність. Темперамент гордий і насторожений. Порода вважається розумною, працьовитою. Коні добре адаптовуються до різних умов і клімату.[2] У 19-му столітті, як відомо, ці коні їздили риссю до 60 кілометрів (37 миль) в день[3]. Ця порода сильна, росла, придатна для роботи - словом, щось середнє між справжньою ваговозною і сільськогосподарською. У Франції їх розрізняють по зросту: велика, середня і дрібна конституція, найпоширенішою з яких є середня.

На сьогоднішній день першерон є найвідомішою і найпопулярнішою у світі серед усіх французьких порід [4][5]. Першерон все ще широко використовується для фермерської роботи,а також для виробництва м'яса[6]. У всьому світі першерон використовуються для парадів, а також для возіння карет у великих містах[7]. Найбільша команда робочих першеронів у Європі знаходиться в паризькому Діснейленді, де порода становить 30 відсотків всіх коней, що використовуються на території. Дана порода тут потрібна, щоб тягнути трамваї на головній вулиці парку. У Великій Британії першерон потрібен для лісового та сільськогосподарського виробництва. Їх перехрещують з породою гунтер, щоб збільшити розмір та покращити характер. Перехрещені першерони успішно використовувалися в виїздці [8]. Як на Фолклендських островах, так і на півночі Австралії, першерони схрещували з місцевими кобилами, в першу чергу з Кріоллосом на Фолклендських островах, для виробництва більших запасів коней з більшою витривалістю. Ці схрещені коні широко використовуються як в субантарктичному кліматі Фолклендських островів, так і в субтропічному кліматі Австралії для робочого запасу. У Австралії їх також схрещують з чистокровними для використання в якості поліцейських коней[9].

  • Основні сфери використання

Історія

Виведена у Франції на початку XIX століття шляхом схрещування східних, головним чином, арабських жеребців з місцевою упряжною породою важкого західного типу.

Першерони отримали назву від області, що буяє розкішними пасовищами — Перш, розташованої на південь від гирла річки Сени. Порода представляє нечистокровність норійського коня, ажде містить домішок східної крові; вдатися до такого схрещування змусила потреба в сильних і швидких конях, необхідних для поштової гонитви і омнібусів.

У 1941 році в СРСР був Державний племінний конярський розсадник по породі Першерон, розміщувався він на ст. Таловая, Воронезької області.

У 1978 році у Великій Британії відбувся перший Всесвітній Конгрес Першерона, який проводиться щорічно. Хоча більшість виставок відбувалися в Північній Америці, чотири - у 1980, 1989, 2001 та 2011 роках проводилися у Франції [10]. Щороку, в липні, в Харас-дю-Пін відбувається французька національна виставка породи.

  • Першерони в історії

Примітки
  1. Першерон лошади: описание и размеры породы - особенности разведения в домашних условиях(рос.)
  2. Règlement du stud-book du cheval Percheron (PDF) (French). Les Haras Nationaux. 2010. Процитовано 6 вересня 2011.
  3. La marque (French). Société Hippique Percheronne de France. Процитовано 13 вересня 2011.
  4. Dal'Secco, Les chevaux de trait, p. 28
  5. Edwards, Les chevaux, p. 192
  6. Hendricks, International Encyclopedia of Horse Breeds, pp. 335–337
  7. Percheron. Breeds of Livestock. Oklahoma State University. Архів оригіналу за 4 January 2012. Процитовано 26 січня 2012.(англ.)
  8. Use of the British Percheron. British Percheron Horse Society. Процитовано 7 жовтня 2009.(англ.)
  9. History of the Breed. Percheron Horse Breeders Association of Australia. Процитовано 27 квітня 2012.(англ.)
  10. Mavré, Attelages et attelées, p.31 (фр.)

Джерела
  • Ливанова Т. К., Ливанова М. А., Всё о лошади. — М.: АСТ-ПРЕСС СКД, 2002. — 384 с.: ил. — (Серия «1000 советов»)(рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.