Перібаджалари

Перібаджалари (тур. Peri Bacalari — в перекладі означає «каміни фей») — ерозійні стовпи у Каппадокії.

Перібаджалари є туристичною пам'яткою Туреччини, в товщі цих утворень вирізані житла. Ці скельні утворення були зображені на зворотній стороні нових турецьких банкнот 50 лір 2005—2009 рр.[1][2][3]

Походження перібаджалари

Скелі-перібаджалари Каппадокії стали продуктом вторинної денудації акумулятивно-денудаційної рівнини епігеосинклінальних поясів[4], якою є область сучасної Каппадокії. Перібаджалари є залишками — останцями — осередків більш твердої гірської породи серед менш твердої. Скелі-останці мають вигляд «камінів фей», хаток, стовпів, колон, фалосів, конусів, готичних храмів та замків.

Особлива форма останців-перібаджалари — результат роботи вітрової ерозії у першу чергу. Вітер підіймає грубодисперсний пил та ганяє його навколо скель. Маленькі піщинки стають жорстким абразивним матеріалом, який обточує скелі на кшталт токарного верстата.

Останці-стовпи, які прикриті пласкими «капелюшками», завдячують своїй колоноподібній формі та розмірам саме своєму «даху». Під лінзою з більш щільної породи процес руйнування сповільнений. Бо там де лінзи відсутні, утворилися скелі-останці у вигляді конусів.

Поширення

Перібаджалари Каппадокії найкраще споглядати у межах Національного парку Гьореме, в Долині Голубів зокрема, на околицях міст Гьореме, Учісар.

Галерея
  • Перібаджалари в межах Національного парку Гьореме вздовж траси Гьореме-Учісар
  • Перібаджалари Національного парку Гьореме вздовж траси Гьореме-Учісар


Посилання

Примітки
  1. Central Bank of the Republic of Turkey. Архів оригіналу за 9 вересня 2012. Процитовано 20 квітня 2009.
  2. Banknote Museum : 8. Emission Group - Fifty New Turkish Lira - I. Series. Архів оригіналу за 9 вересня 2012. Процитовано 20 квітня 2009.
  3. org/6AYTj7LYi Announcement on the Withdrawal of E8 New Turkish Lira Banknotes from Circulation. 8 травня 2007. Архів tr/yeni/mevzuat/EMISYON/KARARTEBLIGVEGENELGELER/duyuruytl-ing.htm оригіналу за 9 вересня 2012. Процитовано 20 квітня 2009.
  4. Физическая география материков и океанов: Учеб. Ф 51 для геогр. спец. ун-тов/Ю. Г. Ермаков, Г. М. Игнатьев, Л. И. Куракова и др.; Под общей ред. А. М. Рябчикова. — М.: Высш. шк., 1988.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.