Платон Кречет

«Платон Кречет» — лірична драма у трьох діях, п'яти картинах українського радянського драматурга Олександра Корнійчука.

Платон Кречет
обкладинка першого видання
Жанр лірична драма
Автор Олександр Корнійчук
Мова українська
Написано 1934
Видавництво Держполітвидав
Видання 1935

Твір був написаний 1934 року українською мовою. Прем'єра відбулася 20 грудня 1934 року у Київському драматичному театрі імені Івана Франка у постановці режисера Костянтина Кошевського.

Діючі особи
  • Платон Іванович Кречет — хірург.
  • Ліда — інженер, архітектор.
  • Павло Семенович Берест — голова виконкому.
  • Аркадій Павлович — завідувач лікарні.
  • Терентій Йосипович Бублик — терапевт.
  • Стьопа — окуліст.
  • Валя — асистентка.
  • Марія Тарасівна Кречет — мати Платона
  • Христина Архипівна — санітарка.
  • Майя — дочка Береста.
  • Бочкарьова — завідувачка міськздороввідділу.
  • Вася — шофер.
  • Секретар обкому
  • Оля — медсестра.
  • Жінка лікар.

Сюжет

Дія вистави відбувається у середині 1930-х років. Талановитий хірург Платон Кречет працює у лікарні № 1, рятує людей і думає про те, як продовжити людині життя. Судячи з того, що він говорить про передчасну старість — втому серця, і проводить якісь експерименти, Платон Кречет намагається підійти до проблем «серцевої хірургії».

У п'єсі порушуються питання, які цікавили Корнійчука з перших кроків його творчої діяльності: місце та роль інтелігенції у творчій праці народу, формуванні нового типу радянського інтелігента. «Платон Кречет» — п'єса-пісня, твір про людські почуття, про красу кохання, дружбу, про неповторність особистого щастя. Ідейний зміст п'єси визначають глибоко соціальні мотиви — зіткнення протилежних поглядів щодо місця громадянина у суспільстві щодо ціни роботи.

Головний герой твору Платон Кречет мріє про продовження людського життя. У розмові з головою виконкому Берестом Платон Кречет без патетики, спокійно та вагомо, як щось добре обдумане, каже: «У людства вкрадено сонце на мільйони років. Ми повертаємо його. Неподалік той день, коли ми знищимо передчасну старість назавжди». Крізь п'єсу як мажорний лейтмотив проходить образ сонця. Пафос нового життя і висока мораль людини в п'єсі невіддільні, як невіддільні Платону Кречету особисте і громадянське, щастя і обов'язок. Платон — людина творчої роботи, невтомний новатор. Він розробляє нові методи лікування, ризикуючи, проводить різні експерименти, щоб продовжити людське життя. На відміну від завідувача лікарні Аркадія, у Платона високо розвинене почуття суспільного обов'язку.

Театральні постановки

Нагороди

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.