Плеріон

Плеріони (від грец. πλεριος — «заповнений») — залишки наднових, у яких радіояскравість зростає до центра[1]. Здебільшого вони являють собою ранню стадію залишків (перші кілька тисяч років). Особливості плеріонів зумовлено наявністю пульсара, який є джерелом потужного магнітного поля та релятивістських частинок[2].

Типовий приклад плеріона — Крабоподібна туманність.
Комбіноване зображення у рентгенівських променях (показано блакитним кольором) та у видимому світлі (червоним кольором).
Добре помітно, що розмір ділянки, яка випромінює в рентгені, значно менший, ніж в оптичному діапазоні.

Крабоподібна туманність, видима через оптичний телескоп Габбл — приклад туманності з вітром пульсара та плеріоном

Найвідомішим представником є Крабоподібна туманність. Загалом зі 132 залишків наднових, які були відомі на 1996 рік, як плеріони класифіковано 11[1]. У подальшому, з послабленням пульсара, плеріони мають перетворитися на залишки оболонкового типу[2].