Поза Євро

«Поза Євро» — українсько–польський молодіжний документальний кіноальманах молодого колективу режисерів.

Поза Євро
Жанр документальний, альманах
Режисери Дмитро Глухенький, Наталія Машталер, Андрій Литвиненко, Аліса Коваленко, Любов Дуракова, Іван Зотіков, Наталія Красильникова, Поліна Кельм, Дмитро Коновалов, Іван Зотіков
Кінокомпанія Inspiration Films, MaGiKa Film Company
Тривалість 60 хвилини
Мова українська, російська
Країна  Україна,  Польща
Рік 2012

Опис

«Поза Євро» — це результат колективної роботи молодіжної творчої лабораторії. Його ідею, напевно, можна визначити як спробу уособлення натовпу. Здатність побачити, виокремити людське обличчя з юрби, що здається безликою, згуртованою на спортивній, політичній чи будь-якій іншій основі. І розповісти про це. У цьому, напевно, суть. Як альманаху, так і лабораторії. Наскільки вдалий цей експеримент — судитимуть глядачі. У будь-якому разі він відбувся. І перед нами серія уважних, вдумливих, стурбованих чи іронічних, але завжди небайдужих і самостійних поглядів молодих авторів на дійсність, що їх оточує. Побачити в натовпі окреме людське обличчя — також означає зберегти власне. У будь-якому натовпі… Який таким чином уособлюється і отримує шанс перетворитися на суспільство. Думка не нова, втім вона потребує нагадування. Цей проект є результатом співпраці Української майстерні документального кіно, Міжнародної академії Dragon Forum, документалістів України та Польщі.

Документальна стрічка складається із десяти новел від десяти режисерів, у яких показують залаштунки Євро-2012.

Фільм представляли на кіноринку Каннського фестивалю.

Зміст Альманаху за короткометражками
  • «Металобрухт» — там, де закінчується географія і здоровий глузд, є місце для нього. Це історія про людину, в якої є все. Це зовсім не те, що звикли уявляти собі продукти сучасної системи цінностей. Їснуючи на межі мороку алкоголізму і просвітлення, Фенік таки знайшов свою нішу. Хвилює лиш те, що скоро закінчиться металобрухт. (Автор і режисер: Дмитро Глухенький, 12 хвилин)
  • «По колу» — Валерій — вуличний музикант, який приїхав до Києва під час Євро-2012. Він вирішив грати у міській електричці, яку запустили до чемпіонату. Це білосніжний поїзд, який прикрашений логотипами та символікою наймасштабнішого спортивного свята. Але люди, які їздять у електричці, заклопотані проблемами, від яких деякі просто божеволіють у нас на очах. Музикант стає для них можливістю відволіктись від буденності, відчути себе більше щасливими або ще більш роздратуватись. (Автор і режисер: Андрій Литвиненко, 12 хвилин)
  • «Відкритий урок» — країна чекала і боялася Євро-2012. Готувалася як могла і як розуміла.

Але чи стане уроком для України те, що відбувалося в літні дні 2012 року? (Автор і режисер: Наталія Машталер, 14 хвилин)

  • «Після дощу» — на час проведення Євро-2012 Хрещатик перетворено на головну фан-зону країни. Готуються до напливу відвідувачів і мешканці наметового містечка, що вже понад 300 днів займає певну частину Крещатику. Отже і в дощ і вітер, в мороз і в літню спеку стоять намети посеред самісінького центру міста, і сидять у них люди. Старі й молоді сидять за ідею, в якій намагаються переконати усіх перехожих. Та наш фільм не про політику, а про місто в місті, бо люди залишаються людьми у будь-якій ситуації. (Автор і режисер: Наталія Красильникова, 12 хвилин)
  • Крок до свята — у центрі Києва, в самому старому театрі Києва, театрі оперети, працює останній, сорок третій сезон, костюмерша — Діна Степанівна. Вона багато бачила на своєму віку, ще більше бачив театр. А позаду театру спокійно стояв стадіон. Та ось настав час, і стадіон прокинувся. В країну прийшло велике свято — свято футболу. Що робити театру, Діні Степановні, аби вижити в буремному спортивному житті сьогодення… Залишається одне — почати грати в футбол! (Автор і режисер: Поліна Кельм, 14 хвилин)
  • «З даху» — З даху, з вітру, з польоту голубів, попід важкими дротами й іржавими телеантеннами. Ця короткомтражка — 10 хвилинна замальовка — з даху київської висотки. Киянин Павло Зуб′юк дивиться на своє місто звідси. Тут він читає друзям вірші і п′є вечірню каву. «З даху» видно Олімпійський стадіон, фанатів «Євро», патрульні гелікоптери, міліцію і дворових котів. Звідси видно інакший Київ. Звідси і саме «Євро» чуєтьсяф і бачиться інакше. (Автор сценарію і режисер: Тетяна Харченко, 11 хвилин)
  • «Очевидець» — Історія стадіону в період, коли він був ринком, розказана людиною, яка була безпосереднім учасником тих подій. Його зворушливий і допитливий погляд на минулий, пережитий ним час — на 90-ті роки. (Автор і режисер: Іван Зотіков, 11 хвилин)
  • «Зося та Запара» — Героїня фільму Ірина — в минулому професійна футболістка, відома як Зося, тепер миє машини. На фінал Євро-2012 вона збирається вирватися з Запоріжжя. Там Зося хоче зустрітися з давньою футбольною подругою Запарою, аби разом повболівати та згадати молодість. Очікуючи Запару, вона опиняється у вирі фанатів зі всього світу… (Автори: Аліса Коваленко, Любов Дуракова, 15 хвилин)
  • «Фанзона» — Це історія про те, як в звичне, трохи сонне життя мешканця Харківського зоопарку — тхора Фреда увірвався чемпіонат Євро 2012. Щодня Фреда привозили у фанзону і ставили перед ним дві миски зі смачною їжею. Але, як тільки він намагався щось скуштувати… його тут же підіймали у повітря, а усі навкруги голосно кричали… ФРЕД!

Фільм про суперзірку Харківської фанзони — Фреда-тхора — віщуна результатів футбольних матчів. (Автор і режисер: Дмитро Коновалов, 11 хвилин)

  • «Прадід» — Фільм-роздум автора про свого прадіда та його долю, яка перегукується з історією НСК «Олімпійський» періоду 40-х років ХХ століття. (Режисер: Іван Зотіков, 8 хвилин)
  • «Аліна і Надія» (28 хвилин)
  • «Піна» (20 хвилин)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.