Позем

Позем (позьма) — в іконописі назва умовного позначення землі, зображуваної в нижній частині ікони зазвичай у вигляді смуги коричневого або зеленого кольору. Позем наносять на ікону одразу після малювання фону.

позем у вигляді гірок на іконі «Благословенне воїнство Небесного Царя»

Попри те, що позем на іконах XIII — початку XVI століття малювали зазвичай одним зеленувато-коричневим кольором, віддалену його частину зазвичай робили смугою світлішого тону. Таким чином, показували умовну «зворотну перспективу» — художній закон, на основі якого побудований весь іконописний образ. На поземі цього періоду умовно зображені рослини у вигляді зірчатих та решітчатих фігур. Ці фігури іконописці називають: «жуками». Особливо добре помітно таке зображення позема на «Новгородських таблетках» — іконах, створених як посібник для іконописців XV століття. На пізніших іконах позем зображували реалістичніше.

Позем, намальований у вигляді рослинного орнаменту, називається «позем килимком».

• 
  Феофан Грек. Апостол Петро з деісусного чина.
• 
  Боголюбська ікона Божої Матері з поземом, 12 століття
• 
  Феофан Грек. Апостол Павло з деісусного чина.
• 
  Св. Георгій з Юрієва монастиря, Великий Новгород. Повна відсутність позема.