Позитивна афективність

Позитивна афективність (ПА) – характеристика, що описує спосіб, в який тварини і люди досвідчують позитивні емоції і взаємодіють одні з іншими та зі своїм середовищем.[1] Особини з високою позитивною афективністю зазвичай виявляють ентузіастичне, енергійне, впевнене ставлення до життя і виявляють високі рівні активності. Особини з низьким рівнем позитивної афективності можуть демонструвати стан суму, летаргії, горя і незадоволеності.

Негативна афективність

Позитивна афективність (ПА) і негативна афективність) майже незалежні одна від одної;[1] людина може демонструвати високі рівні і ПА, і НА, високий рівень одного і низький рівень іншого або низькі рівні їх обох. Рівні афективності залишаються доволі стабільними протягом життя і у низці різних ситуацій (наприклад, на роботі чи у вільний час).[1] Позитивна афективність може вплинути на те, які рішення прийматиме ця особа, особливо на її відповіді на анкетні питання.

З високим рівнем позитивної афективності асоціюють відчуття щастя, задоволеності життям і високий рівень самоповаги, хоча все це зазнає також впливу негативної афективності.[1]. Позитивна афективність як риса приблизно відповідає домінантному особистісному чиннику екстравертивності[2][3]; однако, на цей конструкт впливають також міжособистісні компоненти.[1]

Тестування

Оскільки не існує чіткого правила визначення певних рівнів позитивної афективності, у різних дослідженнях, базованих на самоповідомленні (респонденти самі оцінюють міру, якою той чи інший прикметник чи фраза його/її характеризує), використовують різну шкалу вимірювання.

Примітки
  1. Naragon, K., & Watson, D. (2009). "Positive affectivity". In S. Lopez (Ed.), The Encyclopedia of Positive Psychology (pp. 707-711). Hoboken, NJ: Wiley-Blackwell.
  2. Watson, David; Clark, Lee Anna (1984). Negative Affectivity: The Disposition to Experience Aversive Emotional States. Psychological Bulletin (American Psychological Association (APA)) 96 (3): 465–490. PMID 6393179. doi:10.1037/0033-2909.96.3.465.
  3. Tellegen, A. (1985). "Structures of mood and personality and their relevance to assessing anxiety, with an emphasis on self-report". In A. H. Tuma & J. D. Maser (Eds.), Anxiety and the Anxiety Disorders, (pp. 681–706), Hilssdale, NJ: Erlbaum.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.