Політична криза у Кот-д'Івуарі (2010—2011)

Політична криза у Кот-д'Івуарі (2010 — 2011) — гостра політична криза, що вибухнула в Кот-д'Івуаре після другого туру президентських виборів 28 листопада 2010 року і що виразився у вуличних зіткненнях між прибічниками президента Лорана Гбагбо, що діяв, з партії Івуарійський народний фронт і його противниками з Об'єднання республіканців, чиїм кандидатом був Алассан Уаттара. За час безладів загинуло більше 1000 чоловік. Це були перші вибори в країні за 10 років.

Остаточні результати першого туру були оголошені із запізненням. Повідомлялося, що в другий тур вийшли Лоран Гбагбо і Алассан Уаттара, тоді як Анрі Конан Бедье став третім з результатом близько 25% голосів, хоча спочатку він лідирував з результатом близько 42%. По пізніших повідомленнях, Гбагбо і Уаттара набрали близько 38% і 33% відповідно.

Центрвиборчком країни не зміг підрахувати підсумки другого туру виборів до крайнього терміну — 2 грудня 2010 року. Пізніше того ж дня, проте, Центрвиборчком оголосив, що Алассан Уаттара став переможцем виборів. Після оголошення результатів виборів в країні почалися безлади, були закриті кордони, а мовлення іноземних супутникових телеканалів було припинене. 4 грудня 2010 року Конституційна рада Кот-д’Івуара відмінила результати голосування і оголосила президента Лорана Гбагбо, що діяв, переможцем другого туру виборів.

Політична криза в Кот-д’Івуаре є слідством міжетнічний ворожнечі між беті (Bété), що представляють етнічну меншість в країні, і групою дьюла (Dioula), що входить в народність манде, яка представляє другий за розміром етнічний кластер в країні. Більшість представників беті сповідають християнство, а дьюла — іслам. Проте, причиною конфлікту є не стільки релігійний, скільки племінний чинник, посилений економічною нерівністю.

З листопада 2010 р. за станом на 31 березня 2011 р. конфлікт вже поніс більше 1000 людських життів, близько мільйона був вимушений покинути свої будинки, понад 150 тисяч перейшли кордон з сусідньою Ліберією.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.