Політіонові кислоти

У всіх аніонах-політіонатах містяться ланцюги з атомів сірки, приєднані до кінцевих SO₃H — груп. Назва політіонових кислот визначається числом атомів у ланцюжку атомів сірки:

• H₂S₂O₆ — дитіонова кислота
• H₂S₃O₆ — тритіонова кислота
• H₂S₄O₆ — тетратіонова кислота
• H₂S₅O₆ — пентатіонова кислота тощо.

Численні кислоти і солі цієї групи мають поважну історію, а хімія систем, в яких вони існують, входить до досліджень Джона Дальтона, присвячених поведінці H₂S у водних розчинах SO₂ (1808). Такі розчини зараз носять ім'я Генріха Вакенродера, який провів їх систематичне вивчення (1846). Протягом наступних 60-80 років дослідження показали присутність численних іонів, зокрема тетратіонат- і пентатіонатіонів (S₄O₆^2- і S₅O₆^2- відповідно).

В останні кілька десятиліть^[коли?] в результаті роботи Г. Шмідта та інших вчених в Німеччині сформувалося нове уявлення: як H₂S може реагувати з SO₃ або HSO₃Cl, утворюючи тіосульфатну кислоту H₂S₂O₃, так само в аналогічній реакції з H₂S₂ утворюється «дисульфанмоносульфонова кислота» H₂S₂SO₃H; подібним чином полісульфани H₂S_n (n = 2-6) дають HS_nSO₃H. Реакції з обох кінців полісульфанового ланцюга призводять до утворення «полісульфандисульфонових кислот» HO₃SS_nSO₃H, які частіше називають політіоновими кислотами. Відомо багато способів синтезу цих кислот, проте механізм реакції залишається неясним, зважаючи на велике число одночасних і конкурентних реакцій окиснення-відновлення, катенації і диспропорціювання.[1]