Пометун Олена Іванівна

Оле́на Іва́нівна Помету́н (* 6 серпня 1954, Моніно, Московська область) — український історик і методист історичної освіти, професор Луганського державного університету, доктор педагогічних наук, листопад 2010 член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України. Нагороджена Грамотою Верховної Ради України, нагрудним знаком «Відмінник освіти України», медаллю НАПН України «Ушинський К. Д.», 2013 року — нагородою Міжнародного Академічного Рейтингу «Золота Фортуна» — медаль «Незалежність України» ІІІ ступеня.

Пометун Олена Іванівна
Народилася 6 серпня 1954(1954-08-06) (67 років)
Моніно, Noginsky Districtd, Московська область, РРФСР, СРСР
Країна  СРСР Україна
Діяльність науковиця
Alma mater Ворошиловградський державний педагогічний інститут Тараса імені Шевченка (1977)
Заклад Інститут педагогіки НАПН України і Луганський національний університет імені Тараса Шевченка
Звання професор
Ступінь доктор педагогічних наук
У шлюбі з Гупан Нестор Миколайович
Нагороди

Біографія

В Естонії закінчила середню школу. Навчалася у Луганському державному педагогічному інституті, 1977 року здобула спеціальність «історія, правознавство, методика виховної роботи». Працювала вчителем у загальноосвітніх навчальних закладах, згодом — доцент кафедри історії Луганського державного педагогічного інституту.

Завідувала лабораторією (з 2015 року — відділом) суспільствознавчої освіти до 2016 року. Інституту педагогіки НАПН України. Є фахівцем з теорії та методики навчання предметів суспільствознавчого циклу в середній і вищій школі.

Створила програми та підручники з громадянської освіти, етики, історії, правознавства, для учнів,

  • посібників для вчителів,
  • на цю тематику наукові статті.

Загалом написала більше 300 праць, з них близько 50 підручників та посібників, схвалених Міністерством освіти і науки України.

Є автором Державної програми з історії України, брала участь у створенні Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти.

Працювала науковим редактором в журналах: «Історія в школі», «Історія в школах України», науково-методичного «Нова Доба».

Голова спеціалізованої Вченої ради по захисту кандидатських дисертацій спеціальності «Теорія і методика викладання історії» (до 2018 року). Займається дослідженнями і впровадженням в Україні технологій розвитку критичного мислення, інтерактивних та тренінгових технологій, методикою навчання і підвищення кваліфікації вчителів і викладачів.

Тісно співпрацює з професійними вчительськими асоціаціями. Станом на 2019 рік — головний науковий співробітник відділу суспільствознавчої освіти Інститут педагогіки Національної академії педагогічних наук України|Інституту педагогіки.

Є директором та науковим керівником численних освітніх проектів організації «Вчителі за демократію та партнерство» щодо:

  • розробки і здійснення місцевих, регіональних, загальнодержавних та міжнародних програм, що сприяють демократизації й соціальному партнерству в галузі освіти,
  • впровадження інноваційних навчальних програм та матеріалів для вчителів та учнів,
  • сучасних методів, технологій, засобів навчання.
  • Як доктор педагогічних наук підготувала 4 доктори і 27 кандидатів наук.

Деякі її публікації

  • 2006 — « Формування духовності учнів засобами суспільствознавчих дисциплін»,
  • 2007 — «Компетентнісний підхід у сучасній історичній освіті»,
  • 2008 — «Формування громадянської компетентності старшокласників у процесі навчання історії» — спільно з Н. М. Гупан,
  • 2008 — «Формування критичного мислення учнів на уроках з курсу за вибором „Права людини“»,
  • 2010 — «Освіта для стійкого розвитку — інновація XXI століття».

Окрема думка

Бюро журналістських розслідувань «Свідомо» звинувачує її в переписуванні підручників з історії України та їх вихолощуванні.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.