Постійність пам'яті

«Пості́йність па́м'яті» (ісп. La persistencia de la memoria) — картина іспанського художника Сальвадора Далі, написана у 1931 році. Одна з найвідоміших робіт художника. Картина обросла безліччю народних назв: «Профіль часу», «Стікаючий час», «М’які годинники», «Об’єм пам’яті», «Стійкість пам’яті». Експонується в Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку з 1934 року.

«Постійність пам'яті»

кат. La persistència de la memòria

ісп. La persistencia de la memoria
Творець: Сальвадор Далі
Час створення: 1931
Розміри: 24 × 33 см
Висота: 24,1 см
Ширина: 33 см
Матеріал: олія на полотні
Жанр: пейзаж і натюрморт
Зберігається: Нью-Йорк, США
Музей: Музей сучасного мистецтва

Цей твір з моменту його написання і до наших днів став символом мінливості й хисткості часу і простору. Теорія відносності, сформульована Ейнштейном, особливим чином змішалася в мозку художника із спостереженнями за плавленим сиром, що стало ідеєю, яка спонукала Далі написати цей шедевр.

Майже про всі свої картини Сальвадор Далі залишав записи у своєму щоденнику, але про картину «Пості́йність па́м'яті» дослідники там не знайшли жодного слова. Звідси походить існування декількох найрізноманітніших версій щодо сенсу цього полотна. Мабуть, однією з найоригінальніших версій, є зображення художником свого страху перед чоловічим безсиллям у вигляді м’яких і безформних предметів.

Головний образ роботи - «текучий годинник» - може бути пояснений спробою передати в картині складний і нелінійний характер часу, відносність і хитромудрість процесу. Сам автор стверджував, що писав картину під час нападу мігрені. Звідси й алегоричне зображення сплячої голови, як туга по здоровому сну і натяк на складні образи, викликані стражданням.

Історія створення

Розм’якшені годинники, що наче стікають вниз — образ, який виражає відхід від лінійного розуміння часу. Згідно свого методу, художник пояснював походження сюжету роздумами про природу плавленого сиру:

... Вирішивши написати годинник, я написав його м'яким. Це було одного разу ввечері, я втомився, у мене була мігрень — вкрай рідкісна для мене недуга. Ми мали піти з друзями в кіно, але в останній момент я вирішив залишитись вдома. Гала піде з ними, а я ляжу спати раніше. Ми поїли дуже смачного сиру, потім я залишився один, сів, сперся на стіл і роздумував над тим, що плавлений сир є суперм'яким. Я встав і пішов до майстерні, для того, щоб, як звичайно, кинути погляд на свою роботу. Картина, яку я збирався писати, зображувала пейзаж околиць Порт-Льїгата, скелі, ніби осяяної неяскравим вечірнім світлом. На першому плані я накидав обрубаний стовбур безлистої оливи. Цей пейзаж — основа для полотна з якоюсь ідеєю, але якою? Мені було потрібне дивне зображення, але я не знаходив його. Я пішов вимкнути світло, але коли вийшов, буквально побачив рішення: дві пари м'яких годинників, вони жалісно звисають з гілки олив. Не зважаючи на мігрень, я підготував палітру й узявся за роботу. Через дві години, коли Гала повернулась з кіно, картина, яка мала стати однією із найвідоміших, була закінчена.[1]

Опис

На картині «Пості́йність па́м'яті» зображений типовий для Сальвадора Далі спокійний пейзаж з невеликою кількістю деталей, що став фоном для годинників, які повільно плавляться і розтікаються, немов від спеки. Це протиставлення лінійності плину часу і зображення вигнутих і розтягнувся годин створюють особливу смислове загадку цього полотна. Єдині тверді годинники, зображені на картині, лежать циферблатом вниз і кишать мурахами – символом гниття і розкладання у творчості Дали.

Три циферблати годинників ніби плавляться, стають м'якими і обтікають об'єкти, на які вони ніби накинуті. Один циферблат завис на гілці сухого обламаного дерева; другий, з мухою, що повзе по ньому, охоплює край прямокутного подіуму; третій циферблат огортає дещо схоже на деформовану чоловічу голову із заплющеними очима.[2]

Улюблені для Далі символи: яйце (життя), море (безсмертя), олива (мудрість), мурахи (тлін, розкладання) - тут зібрані в єдиній композиції. Плинності годин протиставлена чітка і жорстка форма підстав для деталей. На картині вечір, гаряче сонце освітлює ще мис, що врізається в море, але велика частина площі роботи - вже в тіні. Сам вечір, як символ смутку і меланхолії, визначає загальний настрій роботи.

Коричнева гама, яка тяжіє в колориті роботи, створює атмосферу помірного песимізму. Далі, як завжди, дуже точний в малюнку і численних деталях. Строгий ряд окремих предметів, що становить композицію роботи, тільки на перший погляд випадковий. Гармонію роботи, її легкий характер і простоту сприйняття забезпечує велика кількість "порожнього" простору роботи. Мініатюрний розмір картини - також безсумнівна перевага роботи, переконливо свідчить на користь особистого характеру роботи, одкровення, глибоко особистих переживань автора.

Увагу до роботи викликано ще й тим, що сам автор виступив з роз'ясненнями щодо змісту своєї роботи. Зазвичай небагатослівний і скупий на коментарі художник, в цей раз був незвичайно балакучий. Кожне слово великого містифікатора використовувалася мистецтвознавцями для аналізу всіх інших робіт сюрреалізму.

Примітки
  1. Сальвадор Дали. Тайная жизнь Сальвадора Дали, рассказаная им самим.
  2. Рогожин А. И. Сальвадор Дали: миф и реальность. — М.: «Республика», 1992. — 224 с.: ил. ISBN 5-250-01946-3

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.