Поф Аргир (катепан)
Поф Аргир (д/н — 1032) — військовий та державний діяч Візантійської імперії.
| Поф Аргир | |
|---|---|
| Πόθος Ἀργυρός | |
 Печатка Пофа Аргира | |
| Ім'я при народженні | дав.-гр. Πόθος Ἀργυρός |
| Народився | невідомо |
| Помер |
1032 Кассанум ·загибель у битві |
| Підданство | Візантійська імперія |
| Національність | грек |
| Діяльність | військовослужбовець |
| Титул | протоспафарій |
| Посада | катепан Італії |
| Термін | 1029—1032 роки |
| Попередник | Христофор Бургар |
| Наступник | Михайло Протоспафарій |
| Рід | Аргири |
| Батько | Поф Аргир |
| У шлюбі з | Феоктиста |
Життєпис
Походив зі знатного роду Аргирів. Син Пофа Аргира, патрикія, та онук Пофа Аргира, доместіка схол Сходу. Про початок його кар'єри відомо замало, втім вважається, що розпочав службу в Малій Азії. Брав участь у придушенні заколоту Барда Фоки. Потім був учасників походів на Кавказі.
У 1026 році призначено заступником Михайла Спонділа, дуки Антіохії. Брав участь у військових походах проти Фатимідів та емірату Алеппо у 1027 та 1029 роках. Поф Аргир звитяжив проти бедуїнів та дрібних володарів. так, він переміг та захопив Насра ібн Мушаррафа аль-Равадіфа, правителя прикордонної області Джебель-Равадіф, в результаті чого посилився захист Антіохії зі сходу.
У липні 1029 року призначено катепаном Італії, якому надано загони з фем Македонія і Еллада. Негайно вимушений був організовувати оборони прибережних міст від нападів піратів. Того ж року далматинський пірат Райк, який перейшов на службу до Сицилійського емірату, намагався раптовим ударом захопити Барі, центр катепанату, але Аргиру вдалося відбити атаку. Але незабаром емір ал-Акхала напа на фортецю Оббіану і змусили залогу до здачі.
1032 року сицилійці взяли в облогу фортецю Кассанум на кордоні Луканії та Калабрії. Катепан з військом спробував знятий облогу. При спробі прориву блокади у березні того ж року візантійці зазнали поразки і Поф Агрір загинув.
Джерела
- SCHLUMBERGER G. Sigillographie de l'empire byzantin. P., 1884. P. 309
- FALKENHAUSEN V. Untersuchung tiber die byzantinische Herrschaft in Stiditalien vom 9. bis ins 11. Jahr hundert. Wiesbaden, 1967. S. 88,184
- VANNIER J.F. Families byzantines. Les Argyroi (ГХ-ХП siecles). P., 1975
- SCHREINER P. Die byzantinishen Kleinchroniken. Wien, 1977. Т. 2. S. 142
- Wortley, John, ed. (2010). John Skylitzes: A Synopsis of Byzantine History, 811—1057. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-76705-7.