Похований живцем

Головний герой фільму Пол Конрой опиняється похованим живцем із обмеженою кількістю кисню. При собі у нього запальничка Zippo та мобільний телефон BlackBerry 8900. Він дзвонить у федеральні служби, намагаючись знайти вихід зі свого становища. Із цих розмов глядач дізнається, що Пол працює водієм в Іраку за контрактом із компанією «CRT». Їхня колона попала в засідку та була розстріляна, а Пол знепритомнів і прокинувся уже в труні. Раптово телефонує якийсь чоловік, що розмовляє з арабським акцентом. З'ясовується, що Пол був непритомний і терористи закопали його, а тепер просять 5 мільйонів доларів у найближчі дві години, а також вимагають зробити на телефон відеозапис, у якому він повинен повідомити про своє становище, та надіслати це терористам. Пол погоджується, але дзвонить у Державний департамент США і повідомляє про терористів. Представники Держдепу відмовляються платити за нього викуп і говорять, що він може подзвонити такому собі Дену Бренеру — керівникові відділу боротьби із захопленням заручників в Іраку. Бренер згоджується допомогти, але йому потрібний час, щоби вирахувати телефонний номер терористів і прибути на місце. Пол питає у Бренера, чи багатьох він врятував за час своєї роботи. Бренер відповідає, що врятував студента — Марка Вайта. У відчаї Конрой робить запис, про який говорив терорист. Його викладають на Youtube, і Ден розсерджений, але продовжує допомагати Полу. Пол дзвонить своїй матері в будинок пристарілих і говорить про те, що любить її. Йому телефонує керівник відділу і говорить, що він звільнений і жодної відповідальності за його здоров'я він не несе. Йому телефонує Ден і говорить, що вони вже близько і знають, де він. Пісок сиплеться в ящик, його дедалі більше й більше. Пол записує відеозаповіт. Йому телефонує його дружина, він говорить, що його ось-ось дістануть. Телефонує Ден, він чує по телефону, як відкопують, але відкопують не його, а Марка Вайта. Камеру повністю накриває піском. Світло гасне. У тиші чутно голос Дена, який просить пробачення. У темряві йдуть титри з веселою музикою.

• Раян Рейнольдс — Пол Конрой
• Івана Міньо — Памела Лутті
• Стівен Тоболовскі — Алан Дейвенпорт (голос)
• Саманта Метіс — Лінда Конрой (голос)
• Роберт Патерсон — Ден Бренер (голос)

Фільм знятий у Барселоні за 17 днів.[4] Було використано 7 трун.[5] Прем'єра відбулась на кінофестивалі «Санденс» 23 січня 2010 року. У США фільм вийшов в обмежений прокат 24 вересня 2010, а широкий — 29 жовтня.

«Похований живцем» отримав в основному позитивні відгуки кінокритиків. На Rotten Tomatoes у фільму 86 % позитивних рецензій зі 152.[6] На Metacritic — 65 балів зі 100 на основі 29 оглядів.[7] Відомий кінокритик Роджер Еберт оцінив фільм у 3,5 зірки з 4-х.[8] Variety відмічає, що його фабула - похідна від відомого трилера «Зникнення» (1988).[9]

• Саманта Метіс, яка грає дружину Пола Конроя, в 1990 році знялась у фільмі «83 години до світанку», в якому вона була похована живцем.[5]
• Продакт-плейсмент: марка телефону Пола — BlackBerry, марка запальнички — Zippo, марка годинника — Hamilton.

• Офіційний сайт (не працює)
• Buried на сайті IMDb (англ.)
• Buried на сайті AllMovie (англ.)
• Buried на сайті Box Office Mojo (англ.)
• Buried на сайті Rotten Tomatoes (англ.)
• Buried на сайті Metacritic (англ.)