Правило трьох очок за перемогу

Правило трьох очок за перемогу (англ. Three points for a win rule) — правило нарахування очок футбольним командам у внутрішніх національних чемпіонатах, групових етапах клубних турнірів і змагань національних збірних, що полягає в наступному: за перемогу команда отримує три очки в турнірній таблиці, за нічию отримує тільки одне очко і в разі програшу очок не отримує. Раніше команда отримувала за перемогу тільки два очка.

Правило вперше застосовувалось у футболі в 1981 році під час проведення чемпіонату Англії. В рамках проведення відбіркових турнірів і фінальних частин чемпіонатів світу та континентальних чемпіонатів правило діє з 1994 року після проведення чемпіонату світу в США. ФІФА офіційно затвердила правило в 1995 році.

Основною метою правила було стимулювання команд в чемпіонатах до більш агресивних і атакувальних дій, оскільки цінність кожної перемоги в чемпіонаті зростала як мінімум в півтора рази. Введення правила вплинуло на результати переважно в тих чемпіонатах, де грало не менше 16 команд.

Обгрунтування для правила

Коли діяло старе правило двох очок за перемогу (на підставі того, що в разі нічиєї команди ділили очки порівну, а переможець отримував все), футбольні тренери зазвичай робили ставку на перемогу вдома і нічию в гостях. Це викликало значні невдоволення серед фанатів і експертів через одноманітну гру.

Введення правила трьох очок дозволяло в разі нічийного рахунку загострити гру в самому кінці зустрічі: якщо команду не влаштовував рахунок, то вона готова була ризикнути і поборотися за три очки, незважаючи на загрозу пропустити фатальний гол і втратити все. До того ж це знижувало ризик того, що деякі команди могли зіграти внічию для певних досягнень (перемога в турнірі або збереження прописки в лізі). Раніше правило двох очок за перемогу розв'язувало руки деяким особам, зацікавленим в здачі певних матчів. Введення нового правила дозволяло командам грати в більш позитивному і атакувальному стилі[1].

Критика правила трьох очок за перемогу полягає в тому, що один гол в кінці зустрічі може зруйнувати всі плани і деморалізувати команду на тривалий термін. Середнє число матчів в Англії, які закінчуються внічию, так і не змінилося з часів введення нового правила[2], однак в таких країнах, як Туреччина, це правило підвищило видовищність футболу: середнє число голів в матчах турецького чемпіонату значно зросла[3].

Для зниження кількості нічиїх в кругових турнірах в різних країнах вводилися і інші правила, такі як післяматчеві пенальті, ліміт на нічиї.

Історія

Автором правила є футбольний тренер Джиммі Гілл, який запропонував ввести це правило в Футбольній лізі Англії[4]. У 1981 році в рамках експерименту в Англії пройшов чемпіонат за такою системою, проте популярним це правило стало тільки після чемпіонату світу 1994 року, коли в 1995 році ФІФА офіційно затвердило його в регламенті чемпіонату світу. Зміна правила призвела до того, що деякі команди за новими правилами вже не виходили з груп на чемпіонатах світу (не тільки з причини зміни числа учасників і скасування правила порівняння команд з кількох груп): в 2010 році з групи не вийшла збірна Нової Зеландії (по старим правилам вона вийшла б за рахунок різниці м'ячів).

Необхідно відзначити, що ще за десять років до англійців в Радянському Союзі проводився експеримент, при якому за перемогу нараховувалися три очки, а за нічию одне. Цей експеримент був проведений в рамках 2-ї і 6-ї зон другої ліги СРСР в сезонах 1971[5] і 1972[6][7].

Хронологія введення правила
  • 1981: Англія
  • 1982: Ізраїль[8]
  • 1983: Нова Зеландія[9]
  • 1987: Туреччина
  • 1988: Норвегія[10]
  • 1990: Швеція[11]
  • 1992: Греція[12], Фінляндія
  • 1993: Бельгія (Дивізіон 2), Болгарія[13], Ірландія[14], Італія (Серія C)
  • 1994: Хорватія, Чехія[15], Франція[16], Угорщина, Італія (Серія A), Румунія, Шотландія
  • 1995: Додати Аргентина, Австрія, Бельгія (Дивізіон 1), Бразилія, Колумбія, Данія, Німеччина, Мексика, Нідерланди, Польща, Португалія, Росія, Іспанія, Швейцарія, Уругвай
  • 2000: США[17][18]

Варіанти

З 1996 по 2000 роки в MLS (США) діяла точно така ж система, однак в MLS не було можливостей зіграти внічию: одне очко команда отримувала за перемогу по пенальті[17]. У Норвегії застосовувалося аналогічне нарахування очок в 1987 році, проте одне очко команда отримувала за програш по пенальті, два за перемогу по пенальті і всі три очки за перемогу в основний час[19].

У перших трьох чемпіонатах СРСР (1936—1937) за перемогу давалося три очки, але система нарахування була наступною: 3 очки за перемогу, 2 за нічию, 1 за поразку і 0 за неявку. Тобто перемога плюс поразка, як і при системі «два очка за перемогу», дорівнювала двом нічиїм.

У хокеї

Аналогічну систему нарахування очок хотіли ввести в НХЛ в 2004 році: три очки нараховувалося б за перемогу в основний час, два за перемогу в овертаймі і одне за нічию або поразку в овертаймі. Пропозицію розглянули під час локауту в НХЛ, проте в лютому 2007 року керівництво всіх команд відмовилися від такої ідеї остаточно[20]. У чемпіонатах більшості європейських країн така система була введена між 1998 і 2006 роках.

У 2006 році на конгресі ІІХФ було прийнято рішення, що, починаючи з чемпіонату світу 2007 року, на всіх турнірах під егідою Міжнародної федерації хокею у всіх матчах (включаючи групові турніри) в разі нічийного результату за підсумками основного і додаткового часу матчу команди пробивають буліти[21]. При цьому за перемогу в основний час команда отримує три очки, за перемогу в додатковий час або в серії булітів — два очки, за поразку в додатковий час або в серії булітів — одне очко. Таким чином, матчі не можуть завершуватися з нічийним результатом (в НХЛ нічиї були скасовані ще в 2005 році, але за перемогу в основний час команди як і раніше отримують два очка). У чемпіонаті Росії така система діє, починаючи з сезону 2007/08 .

Примітки
  1. Wilson, Paul (18 березня 2007). Mawhinney's big idea has as much appeal as American cheese. The Observer. Процитовано 13 лютого 2008. «[...] three points for a win and one for a draw is the best football has yet come up with and has already produced a dramatic increase in positive, attacking play.»
  2. Murray, Scott; Sean Ingle (21 лютого 2001). DRAWS, DRAWS, DRAWS. The Guardian ("The Knowledge"). Процитовано 13 лютого 2008.
  3. Alper Duruk. Average number of goals per match in Turkish League. Turkfutbolu.net. Архів оригіналу за 14 вересня 2013. Процитовано 1 квітня 2009.
  4. Kelly, Graham (9 червня 2003). FA should stand firm against proposed new rules on imports. The Independent. Архів оригіналу за 30 вересня 2007. Процитовано 4 січня 2007.
  5. 1971 ГОД. ТАБЛИЦЫ. КАЛЕНДАРИ. СОСТАВЫ КОМАНД.
  6. 1972. Вторая лига. 2 зона.
  7. 1972. Вторая лига. 6 зона.
  8. Israel - List of Final Tables. Rsssf.com. Архів оригіналу за 14 вересня 2013. Процитовано 1 квітня 2009.
  9. New Zealand - Final Tables National Soccer League. Rsssf.com. 19 вересня 2000. Архів оригіналу за 14 вересня 2013. Процитовано 1 квітня 2009.
  10. RSSSF — Norwegian First division 1988 «A 3-1-0 point scheme was used for the first time.»
  11. 1990–1996. ifkgoteborg.se (швед.). IFK Göteborg. Архів оригіналу за 14 вересня 2013. Процитовано 12 лютого 2012.
  12. Greece - Final Tables 1959-1999. Rsssf.com. 7 серпня 2003. Архів оригіналу за 14 вересня 2013. Процитовано 1 квітня 2009.
  13. Bulgaria Championship History 1924-1997. Rsssf.com. Архів оригіналу за 14 вересня 2013. Процитовано 1 квітня 2009.
  14. Republic of Ireland League Tables
  15. A Recap: Red Cards, TV Woes, Goodbye Dukla. Prague Post. 3 серпня 1994. Процитовано 29 травня 2013.
  16. В форме эксперимента правило вводилось в сезоне 1988/1989
  17. USA — Major League Soccer
  18. В США действовала ранее такая же система, однако ничьи не фиксировались: одно очко начислялось за победу по пенальти
  19. RSSSF — Norwegian First division 1987 «A 3-2-1-0 point scheme with drawn matches decided on penalties was used.»
  20. NHL general managers give universal thumbs down to three-point wins. Canadian Press. 21 лютого 2007. Процитовано 2 березня 2007.[недоступне посилання з Ноябрь 2018]
  21. Новый формат ЧМ. Спорт-Экспресс. 22 травня 2006.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.