Правова система Швеції

Правова система Швеції є системою континентального типу, сутність якої проявляється в її залежності від статутного права. Правова традиція Швеції, як і в решті країн Європи, заснована на класичному римському праві, але в німецькому (а не наполеонівському) варіанті. Проте, скандинавські країни (Швеція,Норвегія, Фінляндія, Данія та Ісландія), можна сказати, мають свою версію романо-германської юриспруденції.[1]

Збір шведських прав

Конституція

Швеція має писану конституцію, що складається з чотирьох основних законів. Проведено розмежування між основними та іншими законами; різниця полягає в тому, що будь-яка поправка основних законів вимагає, щоб Ріксдагом різних скликань були внесені два ідентичних рішення.

Закони

Законодавчий Кодекс Швеції (Svensk författningssamling або SFS) є офіційною хронологічною збіркою всіх нових шведських законів, прийнятих Риксдагом і ордонансів, виданих урядом.

Історія

У 1350 році право було уніфіковане законодавством короля Магнуса Ерікссона у два загальних кодекси. Вони були замінені єдиним Цивільним кодексом 1734 року, який був введений в дію у тому ж році.

Див. також

Примітки
  1. Відповідна стаття в англійській Вікіпедії

Джерела
  • Hugo Tiberg und Bertil Bengtsson (Hrsg.): Swedish Law. A Survey. Jurisförlaget, Stockholm 1994, ISBN 91-7598-669-8.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.