Православне віровчення

Правосла́в'я (кілька грец. ὀρθοδοξία у старослов'янській правильне прославлення) — світогляд, вчення про життя, віровчення, яке базується на вірі в існування єдиної, загальної для всіх людей Істини (Правди, Права, Софії, Сущого, Життя, Бога).

Ісус Христос, з точки зору православного вчення — Всевишній, який прийняв образ людини, вчителя і спасителя, аби допомогти людству спастися і пізнати істину. Ікона VI століття.

Джерелами православного віровчення є Святий Переказ, який зберігається Вселенською Православною Церквою, спільнотою православних віруючих, в т.ч. найважливіша його частина, яка лягла в основу Святого Писання.

Витоки

Вважається, що подібний світогляд існував вже у перших людей, але багато з них його втратили (забули про нього), або спотворили після гріхопадіння. Лише окремі сім'ї праведних людей передавали його від покоління до покоління. В подальшому цей світогляд був знову даний праотцю Аврааму і його нащадкам, аби з часом стати надбанням всього людства через Ісуса Христа (з точки зору християнства — одної з іпостасей, тобто проявів Сущого), за що став відомий у світі як християнство або православ'я Ісуса Христа.

Світоглядна основа

Разом з тим, слід звернути увагу, що в рамках цього віровчення стверджується, що кожній людині дано бачити єдину істину по-своєму і осмислювати її у свій власний спосіб. Це зокрема дозволяє пояснити чому у людському суспільстві зі стародавніх часів наявне розмаїття світоглядів і віровчень. Очевидно також, що у рамках такого трактування православ'я як всеохопного вчення про Істину, всі інші світогляди і віровчення є його складовими у тій мірі, у якій вони відображають єдину для всіх Істину, сприяють пізнанню Сущого.

Очевидно, що таке бачення православ'я (характерне для православних, прихильників віровчення) кардинально відрізняє його від бачення інославних (тих, хто його не розуміє або не поділяє), які намагаються трактувати його як один з напрямків християнства, різновид християнства східного, греко-руського обряду. Основою православного вчення є устне вчення Церкви, Святий Переказ, у якому Святе Письмо складає найважливішу, але не єдину частину.

Таким чином, на відміну від послідовників багатьох інших віровчень земної кулі, православні дуже обережно і неоднозначно ставляться до різноманітних віровчень, а також напрямків у філософії і богослів'ї. Це відноситься зокрема і до таких відомих сучасних вчень як даосизм, конфуціанство, буддизм, індуїзм, мусульманство, юдаїзм, католицизм, матеріалізм та інших віровчень світу, які з точки зору православ'я мають до нього відношення і є його складовими у тій мірі, у якій вони описують єдину для всіх істину і життя.

Усталені вислови

  • Спасибі! Спаси Боже! Спаси Господи! Господи помилуй! Помилуй Боже! — вираз вдячності у відповідь на добрий вчинок чи вираз для захисту від недоброго вчинку чи наміру. Прийнято говорити у будь-яких випадках.
  • Боже поможи! Помагай Боже! Дай Бог! (Не дай Бог!) — вираз для прохання допомоги, сприяння у Бога на добру справу, раніше прийнято було говорити при початку будь-якої роботи або просто вранці, на початку дня.
  • Слава Богу! — вираз подяки Богу, прийнято говорити по завершенні будь-якої справи або ввечері, у кінці дня.
  • Ради Бога! Заради Бога! — вираз прохання або згоди пробачити певний вчинок.
  • Бог його знає - про те, що людині наразі невідоме.

Див. також

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.