Привілей Казимира (1447)
Привілей 1447 (привілей Казимира) — законодавчий акт (загальноземський привілей) у Великому князівстві Литовському, виданий великим князем Казимиром IV у Вільні 2 травня 1447. Значно розширив права і привілеї шляхти, а також поклав початок юридичного оформлення залежності селян від феодалів. Привілей завершив процес правового оформлення шляхетського стану.
Значення
Привілей гарантував шляхті Великого князівства Литовського економічні та політичні права (на земельну власність, суду над залежним від них населенням), заборонив шляхтичам приймати втікачів «чужих» селян. Більше не дозволялось переходити приватновласницьким селянам в розряд державних і навпаки. Щоб не допустити проникнення в князівство польської шляхти і зберегти його самостійність, земля, державні посади, почесні чини і звання у Великому князівстві Литовському давалися тільки уродженцям князівства.
Література
- Юхо Я. А.Криніци беларуская-літоўскага права. - Мн., 1991.
- Велике князівство Литовське. Статус Великого князівства Литовсько: у 3 т. / За ред. С. Ківалова, П. Музиченка, А. Панькова. - Одеса: Юрид. літ., 2003.
- Гудавічюс Е. С.Історія Литви з найдавніших часів до 1569 р. / Пер. Г. І. Єфремова. - М.: Фонд ім. І. Д. Ситіна, 2005.
- Столяров А. М.Історія Великого князівства Литовського у вітчизняній історіографії XIX-початку XX століття: дисертація кандидата історичних наук. - К.: Казан. держ. ун-т, 2008.
Посилання
- Солонович Р. В.Привілей 1447 і Судебник 1468[недоступне посилання з липня 2019].