Примарна лінія

Примарна лінія — палеонтологічний термін, що означає філогенетичну лінію, існування якої передбачається, але не має викопних доказів. Іншими словами, це — ланцюжок форм, які походять одна від одної, але на існування якого є лише непрямі вказівки[1].

Філогенія іхтіозаврів. Товсті горизонтальні лінії означають існування літопису скам'янілостей для відповідного часу і таксонів, тонкі лінії представляють собою лінії-примари

Назва і концепція належать палеонтологові Марку Нореллу. У 1992 році він дав такий опис цієї концепції: «Ці додаткові істоти — це таксони (групи), які, за прогнозами, знаходяться всередині галузистої структури філогенетичних дерев … Я називаю їх примарними лініями, оскільки їх не видно в літописі скам'янілостей.»[1] У кількох наступних статтях Норелл уточнив визначення[2][3].

Приклади
Приклади «прогалин» у літописі скам'янілостей тварин, що мають тверді частини тіла

У палеонтологічному літописі деяких груп організмів є прогалини. Ці групи можуть бути близькі до інших сучасних або викопних груп, проте викопних решток, що проливають світло на їхні родинні зв'язки, немає. Класичним прикладом такої групи є целакантоподібні — риби, близькі до двоякодишних риб і примітивних чотириногих. Викопних решток целакантоподібних за останні 80 млн років не знайдено, хоча ці риби існували весь цей час і продовжують існувати в наші дні (латимерія). Таким чином, філогенетична лінія целакантів протягом останніх 80 млн років є примарною. Причиною цього можуть бути місця їх проживання: глибоководні райони поблизу вулканічних островів[4].

Ще одним прикладом є тероподи групи Averostra, примарна лінія яких значно укоротилася завдяки відкриттю Tachiraptor[5].

Джерела

Література
  • Demetrio Boltovskoy: The Range-through Method and First-Last Appearance Data in Paleontological Surveys. In: Journal of Paleontology 62 (1), 1998. S. 157—159.
  • Lionel Cavin, Peter L. Forey: Using Ghost Lineages to Identify Diversification Events in the Fossil Record. In: Biology Letters 3 (2), 2007. DOI:10.1098/rsbl.2006.0602, S. 201—204.
  • Mark A. Norell: Tree-based Approaches to Understanding History: Comments on Ranks, Rules and the Quality of the Fossil Record. In: American Journal of Science 293-A, 1993. S. 407—417.
  • Alexandr P. Rasnitsyn: Testing Cladograms by Fossil Record: The Ghost Range Test. In: Contributions to Zoology 69 (4), 2000. S. 251—258. (Volltext[недоступне посилання з липня 2019])

Ресурси Інтернету
  • Matt Wedel: Ghost lineages. University of California Museum of Paleontology, www.ucmp.berkeley.edu, Mai 2010.

Примітки
  1. Norell, Mark A. {{{Заголовок}}}. — P. 89—118.
  2. Norell, Mark A. The Fossil Record and Evolution: Comparing Cladistic and Paleontologic Evidence for Vertebrate History // Science. — 1992. — Vol. 255. — С. 1690—1693. — DOI:10.1126/science.255.5052.1690.[недоступне посилання з квітня 2019]
  3. Norell, Mark A. Tree-based Approaches of Understanding History: Comments on Ranks, Rules and the Quality of the Fossil Record // American Journal of Science. — 1993. — Vol. 293-A. — С. 407—417.
  4. Wedel M. (2010). Ghost lineages. University of California Museum of Paleontology. Процитовано 6 листопада 2017.
  5. Langer, Max C.; Rincón, Ascanio D.; Ramezani, Jahandar; Solórzano, Andrés; Rauhut, Oliver W.M. New dinosaur (Theropoda, stem-Averostra) from the earliest Jurassic of the La Quinta formation, Venezuelan Andes // Royal Society Open Science. — 2014. — Vol. 1. — С. 140—184. — DOI:10.1098/rsos.140184.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.