Примітивні ахондрити

Примітивні ахондрити
	— Клас —
	Пластина бракінітового метеорита (Northwest Africa 3151)
Тип	Ахондрити
Підрозділи	Уреїліти; Бракініти; Акапулькоїти; Лодраніти; Вінонаїти; IAB; IIICD;
Батьківське тіло	Різні
Склад	Неоднорідний

Примітивні ахондрити — це різновид метеоритів, великиий класифікаційний підрозділ. При класифікації їх розміщують на єдиному щаблі (історична назва цього щабля — «Клас») із хондритами та ахондритами — десь посередині між ними. Їх називають примітивними, оскільки вони є ахондритами, які зберегли чимало своїх початкових хондритних властивостей. Дуже характерними для них є залишки хондр та хімічних елементів, що є близькими до хімічної композиції хондритів. Такі спостереження пояснюють залишками плавлення, частковим плавленням, або затяжною рекристалізацією.[1][2]

Історія

Концепція примітивних ахондритів вперше була сформована та висловлена у 1983 році.[3]

У 2006 році була опублікована класифікація, яка приписувала 7 груп метеоритів до примітивних ахондритів, однак така класифікація все ще залишається суперечливою. Автори визначають примітивні ахондрити як метеорити,

«…що, перебуваючи на батьківському тілі, зазнали перевищення температури, яка є граничною для зберігання твердого стану»

Оригінальний текст (англ.)

«…that exceeded their solidus temperature on the parent body»

Тому й частково розплавились. Сюди ж відносять і метеорити, які розплавились повністю, але не досягли ізотопної рівноваги на своєму батьківському тілі.[1]

Опис

Існує багато ознак, за якими окремі ахондрити можна ідентифікувати як примітивні. Деякі з них мають реліктові хондри (напр., акапулькоїти та лодраніти) інші — мають такі ж ізотопні співвідношення, як і хондрити. Існують також ознаки схожості у концентраціях залишкових елементів між примітивними ахондритами та хондритами. Текстурний індикатор можна виявити у петрографічних шліфах. Якщо ахондрит є примітивним — він утворився шляхом рекристалізації і повинен мати чимало 120° міжзернових границь. Нормальні ахондрити формуються шляхом кристалізації з магми — а тому матимуть магматичну текстуру.[2]

Наприклад, лодраніти прийнято розглядати як залишок від часткового плавлення, тоді як акапулькоїти розглядаються як, власне, частково розплавлені породи, однак як одні, так і другі утворюються в результаті часткового плавлення. Уреїліти та бракініти залишаються під питанням, і можуть пояснюватися або як залишки плавлення, або як кумуляти.[1]

Підрозділи

До примітивних ахондритів прийнято відносити такі групи:[1]

Уреїліти
Бракініти
Акапулькоїти
Лодраніти
Вінонаїти
IAB
IIICD

Примітки

M. K. Weisberg; T. J. McCoy, A. N. Krot (2006). Systematics and Evaluation of Meteorite Classification. У D. S. Lauretta, H. Y. McSween, Jr. Meteorites and the early solar system II. Tucson: University of Arizona Press. с. 19–52. ISBN 978-0816525621. Процитовано 15 грудня 2012.(англ.)
Pilski, Andrzej S.; Tadeusz A. Przylibski; Katarzyna Łuszczek (2011). Primitive Enstatite Achondrites. Meteorites 0. Процитовано 30-12-2012.(англ.)
Prinz, M.; C. E. nehru; J. S. Delaney; M. Weisberg (1983). Silicates in IAB and IIICD irons, winonaites, lodranites and Brachina: A primitive and modiﬁed primitive group (abstract). Lunar and Planetary Science. 616-617 14. Процитовано 30-12-2012.(англ.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[Weisberg_2006-1] M. K. Weisberg; T. J. McCoy, A. N. Krot (2006). Systematics and Evaluation of Meteorite Classification. У D. S. Lauretta, H. Y. McSween, Jr. Meteorites and the early solar system II. Tucson: University of Arizona Press. с. 19–52. ISBN 978-0816525621. Процитовано 15 грудня 2012.(англ.)

[Pilski_2011-2] Pilski, Andrzej S.; Tadeusz A. Przylibski; Katarzyna Łuszczek (2011). Primitive Enstatite Achondrites. Meteorites 0. Процитовано 30-12-2012.(англ.)

[Prinz_1983-3] Prinz, M.; C. E. nehru; J. S. Delaney; M. Weisberg (1983). Silicates in IAB and IIICD irons, winonaites, lodranites and Brachina: A primitive and modiﬁed primitive group (abstract). Lunar and Planetary Science. 616-617 14. Процитовано 30-12-2012.(англ.)