Принцип Геммонда

Принцип Геммонда (англ. Hammond principle) — є кілька формулювань цього принципу.

• 1. Геометрiя перехiдного стану наближається до геометрiї тих реагентiв, до яких вона найближча за вiльною енергiєю. Енергiя раннього перехiдного стану елементарної реакцiї є близькою до енергiї вихiдного стану, i при переході до такого стану вiдбувається лише невелика реорганiзацiя структури. Пiзнiй перехiдний стан, що має енергiю, близьку до кiнцевого стану, вимагає малої реорганiзацiї структури при переходi вiд перехiдного стану до продуктiв.
• 2. Коли перехідний стан на шляху до утворення нестабільного інтермедіату (чи продукту) має приблизно ту ж енергію, що й інтермедіат, то взаємоперетворення між ними відбувається з найменшою реорганізацією молекулярної структури. У цьому випадку фактор, що стабілізує інтермедіат, буде також стабілізувати перехідний стан, який веде до нього.
• 3. Зростання екзотермічності стадії наближає перехідний стан за структурою до вихідних сполук, збільшення ендотермічності — до продуктів (або проміжного продукту).