Принцип Поліанни

При́нцип Полліа́нни — психологічний феномен, згідно з яким люди схильні погоджуватися в першу чергу з позитивними ствердженнями, що стосуються їх самих. Це явище має багато спільного з ефектом Барнума, який також називають ефектом Форера. Цей ефект, що тримав назву в честь засновника американського цирку і шоумена Фінеаса Барнума, психологічно включає в себе принцип Поліанни.

Термін було запозичено з назви книги культової американської письменниці Елеонор Портер «Поліанна», що вийшла в світ в 1913 році. В ній була описана ситуація, яка обумовила детальне наукове дослідження цього психологічного явища. Пізні психологічні досліди продемонстрували, що розум людини на підсвідомому рівні прямо орієнтований на сприйняття виключно позитивних повідомлень, що наче стосуються його, як і позитивно забарвлених звернень в свою адресу. Парадокс полягає в тому, що на рівні діяльності свідомості людський розум акцентує увагу на негативних аспектах тих самих речей. Таким чином шляхом наукового спостереження може бути виявлено пряму суперечність між тенденціями рецептивної діяльності у несвідомому і свідомому планах. Принципом Поліанни психологи іменують власне несвідомий нахил в сторону позитивних моментів.

Вперше в психологічній сфері наукового знання концепція принципу Поліанни була описана в 1978 році психологами Матліном і Стангом, які звернулися до архетипічного образу дівчинки Поліанни, головної героїні роману Елеонор Портер, яка вирізнялась специфічною формою оптимістичного світогляду, привчивши себе (точніше, свою свідомість) до радості і захоплення з приводу кожної негативної події, яка відбувалася в її житті. При цьому ця радість завжди була аргументована на словах — дівчинка завжди знаходила вагомі докази, які в аспекті інтерпретації перетворювали негативну подію на позитивну.

Варто відзначити, що укладчики психологічних тестів на визначення типу особистості (зокрема укладчики тесту Майєра-Бігса на індикацію типів)стверджують, що найточніше тести проходят особистості, які мають нахил до «поліаннізму».

Інша інтерпретація принципу Поліанни стосується аналізу розумової діяльності людини і комп'ютера (електронно-обчислювальних машин). Вчені, що застосовують принцип Поліанни в цій сфері, формулюють постулат, згідно з яким «машини повинні працювати, а люди повинні думати». Цей аксіоматичний вислів можна сприйняти в ключі ідеї поліаннізму, оскільки він озвучує радикальний оптимізм тих, хто вважає, що машина повинна виконувати всю важку розумову працю за людину, звільняючи людей від необхідності думати. Такий вислів можна інтерпретувати дещо цинічно: всі проблеми людства неминуче виникають через те, що машини не в стані виконувати роботу, а люди не в стані мислити, отже, їх необхідно поміняти місцями в функціональному плані.