Природнича історія
Природнича історія (лат. Naturalis Historia) — застарілий термін, що раніше позначав деякі науки або галузі знання, які останнім часом відносять до природознавства або природничих наук. Значення його з часом звужувалося: якщо в античності природнича історія охоплювала більш-менш всі знання щодо природи, то до XVIII–XIX століттям вона розумілася переважно як вивчення трьох царств природи (мінералів, рослин та тварин)[1][2]. У сучасній мові використовується переважно у контексті історії науки для позначення відповідних наукових областей минулого.
Зокрема, у останніх чотирьох книгах «Природничої історії» автор дав фрагментарні відомості з гірничої справи та мінералогії (більш детально – про коштовні камені).
Іноді приблизно у цьому ж значенні використовується термін «Натуральна історія»[3][4]
У деяких інших мовах відповідний термін крім значення, вказаного вище, має і деякі інші значення, прив'язані до сучасності. Наприклад, англійський відповідник (Natural history) іноді відносять до тих досліджень живої природи, які засновані переважно на спостереженнях та публікуються у популярних виданнях[5]
Див. також
Наукові праці в галузі природничої історії
- «Природнича історія» Плінія.
- «Загальна природнича історія та теорія неба» — робота Іммануїла Канта (1755 р.)
- «Природнича історія» Жоржа Луї Бюффона (1749–1788 рр..)
Примітки
- Автор статті «Природознавство» ЕСБЄ зазначає, що природною історією називається сукупність трьох наук: «мінералогія у великому значенні цього виразу, тобто з включенням геології, ботаніка та зоологія», які він відносить до часткового природознавства. При цьому він вважає, що «цей застарілий вираз слід було б усунути або застосовувати лише до їх чисто описової частини».
- Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка.-Павленков Ф., 1907
- НАТУРАЛЬНА ІСТОРІЯ
- Михайло Васильович Буташевич-Петрашевський — Google Книги
- Natural History у лексичній базі даних WordNet.