Природоохоронна територія Нґоронґоро

Топографія кратера

Кратер сформувався в результаті вибуху гігантського вулкана 2-3 млн років тому, формуючи кальдеру глибиною 610 м і площею 260 км²[1]. За оцінками висота вулкана становила від 4500 до 5800 м[2][3]. Дно кратера розташовується на висоті 1800 метрів над рівнем моря.[4]

Кратер вважається природною замкнутою системою, де зібрано численні види місцевої фауни. Проте, деякі види все ж таки активно мігрують, наприклад, до 20 % популяції антилоп гну (Connochaetes taurinus) і половина популяції зебр (Equus burchelli) залишають кратер протягом вологого сезону. До популяції тварин у кратері входить більшість видів, поширених у Східній Африці, проте серед них немає імпал (Aepyceros melampus), топі (Damaliscus lunatus), орібі (Ourebia oribi), жирафів (Giraffa camelopardalis) або крокодилів (Crocodylus niloticus)[5].

На «стінах» кратера, що звернені до східних вітрів, випадає 800–1200 мм опадів щорічно. Вони здебільшого вкриті лісом, тоді як на більш пологих західних схилах випадає лише 400–600 мм опадів, ці схили вкрито лугами й кущами, інколи тут зустрічаються дерева Euphorbia bussei. Дно кратера переважно вкрито відкритими лугами, лише дві невеликі ділянки вкриті гаями Acacia xanthophloea[5].

Струмок Мандж витікає з кратера Ольмоті, і є головним джерелом води в Нґоронґоро, де він впадає у сезонне солоне озеро в центрі кратера. Це озеро відоме під двома назвами: Макат, як його називають масаї, що означає «сіль» або «солоне», і Маґаді[6]. Струмок Лераї бере початок у вологих лісах на південь від кратера й закінчується в лісі Лераї на дні кратера, а під час злив — в озері Маґаді. Використання води струмка готелями і службами парку Нґоронґоро зменшує кількість води цього струмка приблизно на чверть[7].

Чорні носороги в кратері

Іншим важливим джерелом води в кратері є джерело Нґоїтокіток, біля східної стіни кратера. Біля джерела розташована територія, відкрита для туристів. Вода джерела потрапляє у велике болото, де мешкають бегемоти, слони, леви та багато інших тварин. На краях кратера є багато інших невеликих джерел, що є важливими як для тварин, так і для місцевих мешканців народу масаї, особливо під час посухи.

Крім стад зебр, газелей і антилоп гну, у кратері водяться такі великі тварини, як носороги, леви, леопарди, слони і африканські буйволи. Також тут широко представлені сервали.

Тут водяться майже всі види тварин Східної Африки, за оцінками загальна кількість ссавців у кратері становить 25 тисяч особин, переважна більшість яких є унгулятами, у тому числі: гну блакитний (7 000 у 1994 році), зебра Гранта (4 000), канна звичайна, газель Гранта і газель Томсона (3 000).

• 
  Сафарі в кратері.
• 
  Зебра бурчеллова в кратері.
• 
  Масаї-пастухи з худобою всередині кратера.
• 
  Всередині кратера.
• 
  Левиці на полюванні в кратері.
• 
  Левиця, зебри і антилопа-гну в кратері.
• 
  Хатини масаїв.
• 
  Велика рогата худоба масаїв.
• 
  Гієна.

У заповідній зоні Нгоронгоро проживає здорова популяція більшості видів диких тварин. У районі озера Ндуту, розташованому на захід від заповідної зони, особливо сильні популяції гепардів і левів. Поширеними в цьому районі є конгоні, плямисти гієни і шакали. Сервали широко поширені на рівнинах на захід від кратера Нгоронгоро.

Щорічна міграція копитних тварин проходить через заповідник Нгоронгоро, при цьому 1,7 мільйона гну, 260 000 зебр і 470 000 газелей просуваються на південь в грудні і рухаються на північ у червні.

Штучні пожежі використовуються для контролю рослинності в кратері.

За рекомендаціями наукового комітету, створеного після посухи 2000 року, у кратері регулярно створюють пожежі, що випалюють до 20 % території лугів кратера[8]. Масаям зараз дозволено випасати свою худобу в кратері, проте вони повинні щоденно залишати кратер[9].

Панорама кратера Нґоронґоро