Програмування в обмеженнях

Програмування в обмеженнях (або програмування обмеженнями) — парадигма програмування, у якій відношення між змінними зазначені у формі обмежень. Обмеження відрізняються від загальних примітивів мов імперативного програмування тим, що вони визначають не послідовність кроків для виконання, а властивості шуканого рішення. Це робить програмування в обмеженнях формою декларативного програмування. Обмеження, які використовуються в програмуванні в обмеженнях, бувають різних видів: ті, які використовуються в задачах задоволення умов (наприклад, «А або В істинно»), ті, які розв'язуються симплекс-алгоритмом (наприклад, «x ≤ 5») й інші. Обмеження, як правило, убудовані в мову програмування або здійснюються через окремі програмні бібліотеки.

Програмування в обмеженнях почалося із логічного програмування з обмеженнями, яке є вкладанням обмежень у логічне програмування. Поява цього варіанта логічного програмування пов'язана з іменами Jaffar і Lassez, які розширили в 1987 році певний клас обмежень, що були уведені в Prolog II. Першими реалізаціями логічного програмування в обмеженнях були Пролог III, CLP (R) і CHIP. Деякі інтерпретатори логічного програмування в обмеженнях існують і сьогодні, наприклад GNU Prolog.

Крім логічного програмування, обмеження можуть бути змішані з функціональним програмуванням, переписуванням термів та імперативною мовою. Мови програмування з убудованою підтримкою обмежень включають Oz (функціональне програмування) і Kaleidoscope (імперативне програмування). Головним чином, обмеження здійснюються в імперативних мовах через інструментальні засоби для розв'язування задач із обмеженнями, які є окремими бібліотеками для існуючих імперативних мов.