Прометеїв акорд

Прометеїв акорд (містичний акорд) — спеціальна назва акорду Fis-His-e-ais-dis1-gis1 (в тональності Fis), на ґрунті якого написана "Поема вогню" О.Скрябіна.

Прометеїв акорд від ноти "до".  прослухатифайл.

Назву "Прометеїв акорд" запровадив Леонід Сабанєєв.[1] В західній музикознавчій літературі акорд відомий під назвою "містичний", цю назву придумав Артур Іґлфілд Халл в 1916 році[1]. Сам же композитор називав цей акорд "акордом Плерома" (Плерома - термін у грецькій філософії, одне з центральних понять у гностицизмі, що означає божественну повноту).[1]

Хоча акорд навзаний за однією з композицій О. Скрябіна, він не є основоположним у творчості композитора[2]

На думку леяких музикознавців прометеїв акорд сконструйований на основі штучного ладу, зокрема прикладом такого гармонічного рішення є прелюдії Op. 58, Op. 59/2, Op. 61, Op. 63, Op. 67/1 and Op. 69/1[3]

Приклад використання цього акорду у П'ятій фортепіанній сонаті (тт. 264 і 268) наведено нижче

Прометеїв акорд став предметом дискусій в музичному світі. Російські музикознавці нагородили його такими епітетами, як «прапор музичного мислення нової стилістичної епохи»[4], а також "ворота" в область авангардного музичного мислення XX століття»[5]. Дж. Перле вважав, що Скрябін використовував прометеїв акорд у т.зв. передсерійний спосіб для створення похідних акордів та мелодій, для якого властиво, що та чи інша штучна звуковисотна структура компенсує втрату традиційної тональної функціональності[6]

Виноски
  1. "Skryabin and the Impossible", p.314. Simon Morrison. Journal of the American Musicological Society, Vol. 51, No. 2. (Summer, 1998), pp. 283-330.
  2. "Late Skriabin: Some Principles behind the Style", p.221. Jay Reise. 19th-Century Music, Vol. 6, No. 3. (Spring, 1983), pp. 220–231.
  3. "Principles of Pitch Organization in Scriabin's Early Post-tonal Period: The Piano Miniatures". Vasilis Kallis, Music Theory Online, Vol. 14.3 (Sep 2008)
  4. Б.Г. Гнилов. Культурно-динамический ресурс «европейско-русского» фортепианного концерта в личностном, национально-культурном и художественно-системном измерении. lichnost-kultura.narod.ru. Архів оригіналу за 5 вересня 2012. Процитовано 2011-12-5.
  5. Борис Гнилов. Русский шпиль европейского фортепианного концерта. Журнал "Человек без границ". Архів оригіналу за 5 вересня 2012. Процитовано 2011-12-5.
  6. Perle, George (1991). Serial Composition and Atonality, p.41. University of California. ISBN 9780520074309.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.