Просодія

Просо́дія (дав.-гр. προσῳδία — наголос, приспів)

• Просодія (мовознавство) — вчення про просодичні елементи мовлення (мелодика, відносна сила вимови слів та їхніх частин, співвідношення відрізків мовлення по довготі, загальний темп мовлення, паузи, загальне темброве забарвлення тощо) та їхнє функціонування.

• Просодія (літературознавство) — вчення про співвідношення складів у вірші; сукупність правил віршування, розділ віршознавства, що містить класифікацію метрично важливих складників віршованого мовлення. Так, у силабо-тонічному віршуванні просодія визначає наголошені та ненаголошені склади тощо.

• Просодія (музика) — вид хорового співу урочистого характеру у Стародавній Греції.