Підзвітність

Підзвітність — відносини між наділеними владою і тими, хто таку владу їм надав, у яких останні мають право утримувати перших у межах певного набору стандартів, оцінювати, наскільки повно вони виконують свої обов'язки в світлі цих стандартів, накладати санкції, якщо буде встановлено їх невиконання. Наділені владою зобов'язані доповідати і обговорювати результати свої дій у межах своїх повноважень.

Концепція підзвітності отримала значний вплив у роботах нідерландського політолога Марка Бовенса і так званої «Утрехтська школа» підзвітності. Марк Бовенс розрізняє підзвітність як необхідну чесноту, і підзвітність як процес, який потребує спостереження та оцінювання.

Для ефективного існування організація має дотримуватися таких принципів підзвітності:

  • прозорість;
  • участь;
  • оцінка;
  • оскарження і реагування на скарги.

Учасники та складові елементи підзвітності

Учасниками підзвітності виступають будь-які люди та організації, що перебувають у так званих відносинах «принципал — агент». Ними можуть бути політики і чиновники, виборці і політики, начальники і підлеглі тощо Але оскільки агент знає більше, ніж принципал (асиметрія інформованості), принципалів може бути декілька, то підзвітність складніша, ніж проста система «принципал — агент».

Елементи підзвітності визначаються тим, перед ким відбувається звітування та у якій формі. Обов'язки звітування визначаються наступним:

  • кому здійснюється звітування;
  • про що здійснюється звіт;
  • як здійснюється звіт.

Види підзвітності

Підзвітність є складовою частиною існування організацій різного типу. Можна виділити такі види підзвітності

  • політична — перед виборцями;
  • адміністративна (бюрократична) — перед установами вищого рівня;
  • фінансова — перед аудиторськими організаціями;
  • юридична — перед судами і трибуналами;
  • професійна — перед колегами і галузевими асоціаціями;
  • соціальна — перед клієнтами, групами зацікавлених осіб або споживачами.

Форми підзвітності

Залежно від змісту зобов'язань і виду розрізняють такі види:

  • вертикальна (політична, адміністративна, управлінська, юридична);
  • діагональна (аудиторські організації, омбудсмени й наглядові установи);
  • горизонтальна (соціальна й професійна підзвітність).

Вертикальна підзвітність є зазвичай обов'язкова і передбачає безпосередні санкції. Горизонтальна форма є радше добровільною й опосередкованою. Діагональна є поєднанням двох інших. У горизонтальній або діагональній підзвітностях прямі санкції не передбачені, але можуть бути суворі публічні й політичні наслідки.

Підзвітність у владі

Одним з принципом розподілу влади є підзвітність. Так у Конституції України визначена підзвітність виконавчих органів влади.

Соціальна підзвітність

Соціальна підзвітність є взаємодія між владою та громадянським суспільством, яка направлена на максимальне залучення другої сторони у систему прийняття рішень та планування політики. Вона спрямована на зміцнення взаємовідносин між громадянами та державою; посилення значення громадської думки; більш ефективне надання послуг; реальне забезпечення прав людини та боротьбу з корупцією.

Для успішного функціонування механізму соціальної підзвітності необхідна участь громадянського суспільства на всіх етапах реалізації державної та регіональної політики.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.