Післяобраз

Післяобраз — феномен зорового сприйняття, який полягає в тому, що після тривалої зорової фіксації на якомусь об'єкті (наприклад, на джерелі яскравого світла), або після яскравого спалаху людина (або тварина [1]) продовжує бачити слід зображення, навіть якщо об'єкт вже зник з поля зору.

Післяобраз є одним з видів зорових постефектів — залишкових ефектів, що виникають в результаті адаптації до певного зорового стимулу.

Розрізняють:

  • позитивний послідовний образ — після припинення дії яскравого світла — забарвлений так само, як подразник; буває дуже короткочасним;
  • негативний послідовний образ — після переведення погляду на світлий фон — зберігається протягом тривалішого часу, темніше фону і забарвлений у додатковий колір відносно кольору подразника (так, у відповідь на пред'явлення червоного кольору виникає зелений образ).

b h Одним з перших явище післяобразу докладно описав у 1786 році Роберт Дарвін [2]. Він же зазначив, що післяобрази можуть бути двох видів: негативні і позитивні. Негативні спостерігаються на темному тлі, а позитивні — на світлому. Також спостерігаються осциляції післяобразу — негативні та позитивні післяобрази, що періодично змінюють один одного.

Під час рухів очей післяобрази зникають, але після фіксації знову виникають, причому, очевидно, що вони зафіксовані в певному місці сітківки, оскільки їхнє просторове розташування змінюється зі зміною напряму погляду.

Механізм виникнення післеобразу пов'язаний зі зміною світлочутливості як у сітківці ока, так і в інших відділах зорової системи.

Галерея

Посилання
  1. ScienceDirect - Vision Research : Afterimages in fly motion vision. Процитовано 14 березня 2009.[недоступне посилання з липня 2019]
  2. R.W. Darwin, New experiments on the ocular spectra of light and colours, Phil. Trans. R. Soc. 76 (1786), pp. 313—348.

Література
  • O. J. Grusser; A. Grutzner, Neuro-physiologische Grundlagen der periodischen Nachbildphasen nach kurzen Lichtblitzen / Albrecht von Graefe's Archiv für Ophthalmologie, 1958; 160(1): 65-93
  • G. Kommerell, Regelund ger Augenbewegungen. Untersuchungen mit Hilfe von Nachbildern / Fortschritte der Medizin, 1972 Jun 1; 90(16): 629-30
  • R. Scheller, Die Abhängigkeit des negativen Nachbildes von der Reizdauer und der Reizintensität / Zeitschrift für experimentelle und angewandte Psychologie, 1973; 20(1): 153-72
  • Grant H. Kester, Art, activism, and oppositionality : essays from Afterimage, Durham [NC] : Duke University Press, 1998.
  • Darren M Creasy, Investigation into the positive afterimage in the S-cone system, Thesis (B.A. Honors--Psychology)--Bucknell University, 2000.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.