Піттсбург Пінгвінс

Ідея розширення НХЛ пропонувалася ще в 1963 президентом «Нью-Йорк Рейнджерс» Вільямом Дженнінгсом. Однак тільки в 1965 пропозицію Дженнінгса було прийнято, і президент НХЛ Кларенс Кемпбелл оголосив про розширення Національної хокейної ліги. Це рішення означало закінчення 25-річної «Ери великої шістки» по праву названої золотим століттям в історії професійного північноамериканського хокею.

Навесні 1965 сенатор штату Пенсильванія від Кіттаннінга (міста, розташованого за 71 км на північний схід від Піттсбурга) Джек Мак-Грегор під час поїздки обмовився в бесіді зі своїм однокласником по юридичній школі Пітером Блоком про те, що Піттсбург не досяг свого потенціалу в спортивному плані. Пітер Блок був великим шанувальником канадського хокею. До кінця поїздки друзі твердо вирішили шукати шляхи по поверненню Піттсбурга в НХЛ. План Мак-Грегора полягав у створенні групи ініціативних людей, метою якої було повернення НХЛ до Піттсбургу. Учасниками групи стали найвідоміші і впливові громадські особи міста. Група інвесторів зосередила свою увагу на можливості використання НХЛ як інструменту для подальшого різнобічного розвитку Піттсбурга.

Мак-Грегор і Блок дізналися, що за планом розширення, НХЛ планує додати по дві команди із Заходу, Середнього Заходу і Сходу. На Заході це право дісталось Окленду та Лос-Анджелесу, на Середньому Заході - Сент-Луїсу та Міннеаполісу. На Сході це право отримала Філадельфія, а на ще одне місце претендували два міста - Баффало та Піттсбург. Яку з двох команд оберуть - все залежало від голосів тодішніх власників клубів НХЛ, і це рішення було на боці Піттсбургу, 8 лютого 1966 року офіційно це право отримав Піттсбург.

Першим капітаном клубу став Еб Макдональд.

Наступним важливим питанням було визначитися з назвою клубу. Думки розділилися, уболівальникам подобалося стара назва («Шершні», клуб, що виступав у АХЛ), проте керівництво клубу, і в першу чергу Пітер Блок, в категоричній формі заявили про те, що під такою назвою команда в НХЛ грати не буде.

«На початку у мене були сумніви, але потім я остаточно вирішив перейменувати клуб, - згадує Пітер Блок. - "Шершні" були командою з нижчої ліги. Ми знали, що на драфті розширення нам дістануться не найкращі гравці, тому не хотіли, щоб нас продовжували вважати колективом рівня АХЛ».

Надалі стало відомо, що з назвою нового клубу керівництво визначилося вже заздалегідь. Його запропонувала дружина Джека МакГрегора - Керол.

«Коли Джек став співвласником він був дуже схвильований, - розповідає Керол. - Насамперед він запропонував назвати команду. Ми стали думати над цим і перебирати можливі варіанти, що починалися на букву "П". Я запитала його як уболівальники називають "Сивик-Арену". "Голку" - відповів чоловік. Тоді я подумала лід ... Піттсбург ... Пінгвіни. Ми перебрали ще кілька варіантів, але кожен раз поверталися до пінгвінів». «Пінгвінс» припали до душі всім нашим друзям, після чого ми зробили ескіз чорно-білої форми ".

Напевно, про таке рішення дізналися не тільки друзі, але й багато жителів Піттсбурга, оскільки за підсумками проведеного газетою Post-Gazette конкурсу на найкращу нову назву клубу, більшість респондентів вказали саме такий варіант. 10 лютого 1967 було офіційно оприлюднено нову назву хокейного клубу з Піттсбурга. Через 5 днів Емілію Робертс з містечка Бель-Вернона назвали переможницею конкурсу уболівальників, нагородивши першим в історії клубу сезонним абонементом.

Процес становлення команди затягувався. Аж до 1974 року «пінгвіни» не добилися зовсім нічого. Однак сезон 1974/75 вийшов найкращим, в недовгій історії команди. У регулярному чемпіонаті вони набрали 89 очок, і дійшли до другого раунду плей-оф і вели в серії 3:0, після чого несподівано зупинилися. Шлях пінгвінам перегородив «Нью-Йорк Айлендерс». «Пінгвіни» стали другою командою в історії НХЛ, що програла 4 наступних матчу.

Ні добре ні погано команда продовжувала виступати до сезону 1983/84, в якому виступила просто жахливо, зайнявши тверде останнє місце. Цей, здавалося б, крах обернувся величезною перемогою Піттсбурга, адже саме своїм «блискучим» виступом в 1984 році вони забезпечили собі перший вибір драфту. Сумнівів, кого вибере генеральний менеджер пенсильванської команди, не було ні в кого. Цим гравцем став Маріо Лем'є, який, граючи останній рік в QMJHL набрав за сезон 282 очки! (133 + 149). Фантастичне досягнення. Згодом його називатимуть «Супер-Маріо», а він в свою чергу стане символом та іконою за життя для всього Піттсбурга. Але в той день, коли його обрали «пінгвіни», Маріо настільки засмутився, що відмовився навіть позувати у формі свого нового клубу. Адже Лем'є, як і будь-який інший франко-канадець, завжди мріяв грати у формі «Монреаля». День 9 червня 1984 вважається в Піттсбурзі початком епохи Маріо Лем'є. Ця епоха буде ознаменована виграшем двох Кубків Стенлі в 1991 і 1992 роках (до станнього приклав ключку і українець канадського походження Дейв Михайлюк).

Епоха Лем'є. Він встановив всі клубні рекорди, завоював чимало призів, але найважливим є його гол у ворота «Міннесота Норз-Старс» у фінальній серії Кубка Стенлі 1991 року. Єдиною проблемою Маріо були травми, які змусили його завершити кар'єру після сезону 1996/97 років. Йому довелося довго лікуватися від раку, хронічна травма спини теж нагадувала про себе. Але він повернувся. Через 3,5 роки він взув ковзани і пішов рятувати потопаючих на той момент «пінгвінів». Свого улюбленця і кумира вітав стоячи, здавалося, не тільки Піттсбург, але і вся Північна Америка. Команда «Піттсбург Пінгвінс» стала просто невіддільна від імені цієї людини.

Звичайно, Маріо не один виграв два Кубки Стенлі: в тій команді виступали такі зірки як Яромір Ягр та Рон Френсіс, Пол Коффі та Леррі Мерфі, у воротах впевнено грав Том Баррассо. Головним тренером комади був Скотті Боумен, а генеральним менеджером Крейг Патрік до слова тренував команду в сезоні 1989–90. У наступні роки після завоювання Кубків Стенлі «пінгвіни» незмінно виходили в плей-оф, проте навіть наблизитися до завоювання третього Кубка їм не вдалося.

«Піттсбург Пінгвінс»: зміна ланок гравців у матчі проти «Нью-Джерсі Девілс».

У сезон тріумфального повернення в хокей Маріо Лем'є - в 2000 році - команда зуміла дістатися до фіналу конференції, де програла «Нью-Джерсі Девілс» 1:4. Як виявилося, це досягнення стало останнім на довгий час. З сезону 2001/02 і до сезону 2005/06 «пінгвіни» займали останнє місце в своєму дивізіоні і не потрапляли в плей-оф. Багато в чому повторилася історія 1984 року, коли «пінгвіни» посіли останнє місце і забезпечили собі право першими обирати на драфті. Але тут одним драфтом не обмежилось: програючи сезон за сезоном, «пінгвіни» у драфті беруть зірку за зіркою. 2003: під першим номером в Піттсбург йде воротар Марк-Андре Флері, 2004 рік: під другим загальним номером Євген Малкін, 2005 рік - під першим номером драфту Сідні Кросбі (з 2003 по 2006 рік «пінгвіни» вибирали 2 рази першими і 2 рази другими). З іменами цих гравців буде пов'язаний успіх в сезоні 2007/08 року: Флері впевнено провів кінцівку регулярки і весь плей-оф, Малкін став найкращим бомбардиром і снайпером команди, набравши 106 очок за сезон і забивши 47 шайб, а в плей-оф ще 10 шайб, Сідні Кросбі став найкращим бомбардиром розіграшу Кубка Стенлі, набравши 27 очок. Їх спільні зусилля привели команду до фіналу Кубка Стенлі, де «пінгвіни» програли більш досвідченому «Детройту» 2:4.

У 2009 році Піттсбург все-таки завоював Кубок Стенлі, перегравши «Детройт» у серії 4:3. Євген Малкін став першим російським хокеїстом, який виграв приз найціннішому гравцеві плей-оф — «Конн Смайт Трофі». У цьому тріумфальному сезоні за Піттсбург грав український хокеїст Руслан Федотенко. Головний тренер цієї команди та на найближчі п'ять сезонів американець Ден Байлсма.