Рагуза (фема)
Фема Рагуза (грец. Θέμα Ραούσιον) — військово-адміністративна одиниця Візантійської імперії (фема), яка розташовувалась на Балканському півострові (сучасна Хорватія). Одна з так званих «малих фем». Назва походить від фортеці Рауса або Раусій (за іншими відомостями від острова і укріплення Лаус). Утворено в середині 1030-х років. Припинила існування 1205 року внаслідок захоплення венеційцями.
| Фема Рагуза | |
|
| |
| Прапор
| |
|
| |
.svg.png.webp)
Історія
Після утворення міста воно тривалий час перебувало в складі фем Далмація та Діррахій. Вже за часів Аморейської династії стає важливим портом імперії на Адріатіці. За Македонської династії перетворюється на центр посередницької торгівлі. На чолі міста стояли архонти, що утворювали колегію. У 1032 році залога міста відбила напад арабських піратів. Після цього імператор Роман III вирішив створити тут фему для захисту портів від арабів та сербів, торгівельних шляхів. Це відбулося до 1035 року.
На фему покладалися захист південної Далмації, протистояння спробам римського папи поширити на Балканах свій вплив, надання залогам у південній Сербії підтримки. При цьому місто отримало значні можливості для подальшого розвитку. Вигідне розташування та високий статус феми сприяв розвитку Рагузи. Стратеги феми спільно з васальними сербськими жупанами протягом 1040-х років невдало воювали проти князівства Дукля, яке скинуло візантійську залежність. Послаблення візантійського впливу у 1060-х роках призвело до того, що фема лише номінально визнавала владу Константинополя, хоча сплачувала податки. така ситуація тривала до 1205 року.
У 1204 році учасники Четвертого хрестового походу захопили Константинополь, що призвело до розпаду Візантійської імперії. При цьому відсутність візантійського флоду в Адріатичному морі сприяв загарбницьким планам Сицилійського королівства та Венеціанської республіки. Вже у 1205 році остання захопила Рагузу та усю фему, встановивши свою владу на 150 років.
Адміністрація
Територія охоплювала власне місто Рагуза з навколишніми укріпленнями. На чолі стояв стратег, а за часів династії Комнінів — дука. Йому підпорядковувалося 1 тис. вояків. також розташовувався потужний флот, проте у 1170-тих роках він занепав.
Відомі очільники
- Катакалон Клазоменіт (1040—1042))
Джерела
- Ферлуга J. Византийка управа у Далмациjи. Београд, 1957.
- Jadran Ferluga, Byzantium on the Balkans: studies on the Byzantine administration and the Southern Slavs from the VIIth to the XIIth centuries, A.M. Hakkert, 1976
- Warren Treadgold: A History of the Byzantine State and Society. Stanford University Press, Stanford (Calif.) 1997, ISBN 0-8047-2630-2