Рада Баренцевого/Євроарктичного регіону

Рада Баренцевого/Євроарктичного регіону (РБЄР) (рос. Совет Баренцева/Евроарктического региона (СБЕР)) — форум регіональної співпраці, був заснований 11 січня 1993 на зустрічі міністрів закордонних справ Росії та країн Північної Європи в місті Кіркенесі (Норвегія).

До нього увійшли на правах постійних членів Данія, Ісландія, Норвегія, Російська Федерація, Фінляндія і Швеція, а також Комісія Європейських Спілок. Дев'ять держав — Велика Британія, Німеччина, Італія, Канада, Нідерланди, Польща, Франція, США, Японія — мають статус спостерігачів.

Історія

Ініціаторами установи організації співпраці в Арктичному регіоні виступили Норвегія і Росія.  8 березня 1992 року в Осло міністри закордонних справ Росії й Норвегії підписали спільний протокол про робочу програму контактів і співпраці.  У ньому підкреслювалося бажання розвивати економічне співробітництво між північними регіонами обох країн.

24 квітня 1992 в Тромсе міністр закордонних справ Норвегії Торвальд Столтенберг вперше ввів в політичний лексикон поняття «Баренцев регіон».  Завдяки зусиллям спеціально створеної робочої групи та за підтримки регіональної та федеральної влади, в першу чергу МЗС Росії, Норвегії, Швеції й Фінляндії 11 січня 1993 в Кіркенесі в Норвегії була підписана Декларація про співпрацю в Баренцевому / Євроарктичному регіоні.[1]

Кіркенеська декларація

Документом, де була сформульована концепція «баренцевої співпраці», є Кіркенеська декларація 1993 року. Проголошеною метою Ради Баренцового/Євроарктичного регіону (РБЄР) є сприяння стійкому розвитку регіону, двосторонній і багатосторонній співпраці в області економіки, торгівлі, науки та техніки, що оточує середовища, інфраструктури, утворення і культурних обмінів, туризму, а також реалізації проектів, спрямованих на поліпшення положення корінного населення Півночі.

РБЄР збирається щорічно на рівні міністрів закордонних справ. Рішення з питань діяльності організації Рада приймає на основі консенсусу. Головування в РБЄР здійснюється на добровільній ротаційній основі.

Під егідою РБЄР діє Регіональна рада, в яку входять керівники адміністративних одиниць, що утворюють Баренцовий регіон: з Росії — Мурманська і Архангельської області, Ненецький автономний округ, Республіка Карелія, а з січня 2002 р. — також Республіка Комі, Норвегії — Нурланн, Фіннмарк і Тромс, Швеції — лен Норрботтен і Вестерботтен і Фінляндії — губернія Лаппі (з 2010 року — провінція Лаппі) і союзи комун Кайнуу і Північної Остроботнії, а також представники корінного населення регіону. Головує в Раді на дворічній ротаційній основі один з регіонів. Регіональна рада розробляє так звану «Баренцову програму співпраці». У Програму входять проекти по наступних основних напрямах: розвиток промисловості і інфраструктури, підвищення кваліфікації кадрів і освіта, охорона довкілля і охорона здоров'я, добробут і культура, корінні народи.

Робочим органом РБЄР є Комітет старших посадовців, що складається з представників зовнішньополітичних відомств країн-членів і спостерігачів РБЄР. Комітет старших посадовців готує сесії міністрів, здійснює поточну діяльність РБЄР, курирує робочі групи Ради. У РБЄР діють робочі групи по економічному співробітництву функціонують цільові групи по подоланню торгових бар'єрів і по лісовому господарству.

У рамках співпраці РБЄР з Баренцовою регіональною радою діють також об'єднані робочі групи по культурі, охороні здоров'я і пов'язаним з ним соціальним питанням, енергетиці, освіті і науковим дослідженням, туризму.

Підсумки

Нині на півночі Європи активно діють чотири регіональні організації: Арктична рада (АР), Рада Баренцового / Євроарктичного регіону (РБЄР), Рада держав Балтійського моря (РДБМ), Рада міністрів північних країн, а також Європейський союз зі своєю програмою «Північний вимір». За оцінками європейських експертів, однією з найбільш ефективних є РБЄР. Значно стриманіше діяльність РБЄР оцінюється з російського боку. Зокрема, вказується на майже повну відсутність економічній складовій в прикордонній співпраці за ті, що пройшли 20 років з часу підписання Кіркенеської декларації: більшість проектів під егідою РБЄР були спрямовані на проведення досліджень в області історії, етнології і прав людини[2][3]. Окремі аналітики висувають припущення про політичну підоснову подібних проектів, нібито спрямованих на геополітичне послаблення позицій Росії в Арктичному регіоні в довготривалій перспективі[4].

Примітки
  1. https://yle.fi/uutiset/osasto/novosti/8369663. Пропущений або порожній |title= (довідка)
  2. Поморский государственный университет имени М. В. Ломоносова. narfu.ru. Процитовано 12 квітня 2019.
  3. Nielsen, Jens Petter – AHR | UiT. en.uit.no (англ.). Процитовано 12 квітня 2019.
  4. regnum.ru https://regnum.ru/news/1647803.html Пропущений або порожній |title= (довідка). Процитовано 12 квітня 2019.

Література (рос. і англ.)
  • Булатов В. Н., Шалев А. А. Баренцев Евро-Арктический регион и Архангельская область: международное сотрудничество. История и современность. — Архангельск: Изд. центр ПГУ им. М. В. Ломоносова, 2001. — 174 с.
  • Касиян А. С. Россия и Норвегия. 1814—2014 годы // Новая и новейшая история. — 2009. — № 6. — С.223-224.
  • Международные отношения на Севере Европы и Баренц-регион: история и историография: сб. ст. / Российско-норвежский семинар, 19-20 мая, 2007, Мурманск; редкол.: Ю. П. Бардилева (отв. ред.) и др. — Мурманск: Мурманский государственный педагогический университет, 2008. — 236 c.
  • Смирнов А. И. Мурманский коридор: / Рос.-норв. сотрудничество в Баренцевом регионе. — Мурманск: Изд.-полиграф. предпр. «Север», 1998. — 91 c.
  • Фокин Ю. Е., Смирнов А. И. Киркенесская Декларация о сотрудничестве в Баренцевом/Евроарктическом регионе: взгляд из России 20 лет спустя. — М.: Национальный институт исследований глобальной безопасности, 2012. — 85 с.
  • Lipponen P. The European Union needs a policy for the Northern Dimension. — Rovaniemi., 1997. — 35p.
  • Tornberg W. The Barents Euro-Arctic Co-operation. — Vienna., 1997. — 182 p.

Див. також

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.