Радлер

«Винахідником» напою зазвичай вважається Франц Куґлер, господар пивного ресторану «Kugler Alm» неподалік Мюнхена на початку 1920-х. За найпопулярнішою версією Куґлер, маючи на меті популяризацію ресторану, проклав велосипедну доріжку, що йшла лісом від міста до його закладу. Задум виявився вдалим, і одного червнего суботнього дня 1922 року до закладу Куґлера завітало стільки любителів велосипедних прогулянок, що наявних в нього припасів пива було недостатньо аби задовольнити існуючий попит. Водночас у ресторані було багато лимонаду, напою який не користувався популярністю у тогочасної баварської публіки. Тож Куґлер запропонував своїм відвідувачам замість пива його суміш з лимонадом. Цей напій мав вгамовувати спрагу краще за пиво і водночас бути не таким п'янким, тож майже не впливати на здатність керувати велосипедом. Запропонований коктейль припав до душі гостям ресторану і невдовзі почав пропонуватися в інших пивних закладах Мюнхена.

Проте в літературі існують більш ранні згадки про «радлер», зокрема у виданому 1912 року романі німецької письменниці Лени Кріст «Спогади непотрібної», в якій вона описує події 1900 року й згадує про маси (літрові кухлі) радлера (нім. Radlermaß)[1]. Тож зараз вважається, що історія Куґлера була вигадана з рекламною метою, а появу радлера пов'язують з велосипедним клубом соціал-демократичної орієнтації кінця XIX століття[2]. Видається дуже сумнівним, що колись вдасться назвати ім'я істинного винахідника цього напою.

Радлер набув швидкого поширення в Баварії, а з часом і в Північній Німеччині, де на нього спершу казали Radfahrerliter, а згодом - Alsterwasser[3]. Оскільки 100 років тому в Баварії домінували темні сорти пива, перші радлери були сумішшю темного пива й світлого лимонаду. З часом смаки на пиво стали мінятися, й радлер вже взялися робити, використовуючи світлі сорти.

До 1993 року радлер виготовляли лише на місці - в шинку, оскільки чинний тоді «Закон про податок на пиво» забороняв виробництво готових мішаних напоїв з пивом. Після скасування цієї заборони на ринку швидко з'явився радлер в пляшках. Проте тут першою була не баварська, а гессенська фірма[3].

Сьогодні радлер разом з іншими мішаними напоями пропонує майже кожна велика броварна фірма Німеччини. За даними сайту «Bier und wir» у 1999 році в Баварії з 400 000 гл готового мішаного пива 75 % припадало саме на радлера. Сьогодні 30 % броварень Баварії займаються виготовленням мішаних пивних напоїв і насамперед радлера[3].

Радлери можуть вироблятися як зі світлих, так й з темних сортів пива. Крім класичного лимонаду з лимонним смаком другим інгредієнтом коктейлю можуть бути інші газовані безалкогольні напої (спрайт, кола, лимонади з різноманітними фруктовими смаками).

Через те, що ідея змішування пива з лимонадом для отримання прохолоджувального напою з низьким вмістом алкоголю, доволі тривіальна, подібні коктейлі виникали незалежно у різних регіонах світу. Крім південнонімецького варіанту Радлер напій може називатися:

• Альстервассер (нім. Alsterwasser) у Північній Німеччині;
• Панаше (фр. Panaché) у Франції;
• Шенді (англ. Shandy) у Великій Британії та більшості англомовних країн;
• Бір-Мікс (англ. Beer-Mix) тощо.

• Altenburger Radler
• Bitburger Radler
• Hasseröder Radler
• Henninger Radler
• Krombacher Radler
• Sternburg Radler
• Warsteiner Premium Radler Zitrone

• Радлер на сайті «Німецького пивного інституту». (англ.)
• Поради щодо вживання радлера. (нім.)