Радянський Есперантистський Молодіжний Рух

Інтерес до вивчення есперанто в СРСР почав поширюватися на тлі процесів обмеженої демократизації суспільного життя, що поволі розгорталися з другої половини 1950-х. В Москві та Ленінграді з'являються перші есперанто-клуби. В 1957 році на VI Всесвітній фестиваль молоді і студентів приїхало близько 240 іноземних есперантистів. З 1959 року в Прибалтійських республіках проводять регулярні есперанто-табори.

Середина 1950-х і початок 1960-х років характеризується посиленим вивченням мови есперанто студентами та старшокласниками. Молодь вивчала есперанто самостійно, оскільки через репресії та війну зникла ціла плеяда активних і діяльних есперантистів. Основна маса молоді вивчала есперанто за підручниками, які збереглися в сільських, селищних, шкільних, міських та обласних бібліотеках. Ця молодь утворювала гуртки есперанто при клубах інтернаціональної дружби (КІД). На початку 1960-х років в СРСР існувало близько двох десятків есперанто-клубів, але не було єдиної головної організації, під крилом якої молоді люди могли б працювати на благо есперанто.

У 1965 році була створена організація під назвою Радянський молодіжний рух есперантистів. В 1967—1969 роках SEJM як організація зміцніла, розширилася, зросла як якісно, так і кількісно.

У 1968 році в діяльності есперанто-клубів було впроваджено нововведення — соцзмагання. У соцзмаганні враховувалися такі фактори:

• кількість есперантистів які взяли участь в різних зустрічах;
• кількість опублікованих статей про есперанто в радянській пресі;
• кількість доповідей про есперанто для неесперантистів;
• кількість слухачів цих доповідей;
• кількість кореспондентських зв'язків із зарубіжними есперантистами;
• кількість країн, з якими листувалися радянські есперантисти;
• кількість тих, хто закінчив курси есперанто;
• кількість тих, хто підписався на есперанто журнали і газети;
• кількість різних вечорів, екскурсій, організованих в клубах SEJM.

У 1968 р SEJM мав 10 відділів і служб:

1. кореспондентська служба,
2. магнітофонний служба,
3. відділ культури,
4. перекладацька служба,
5. літературний відділ,
6. науково-технічний відділ,
7. термінологічний відділ,
8. інтерлінгвістічний відділ,
9. фото-служба,
10. методичний відділ.

Кілька років виходив також любительський журнал SEJM.

У 1969 році з'явилися «Статут SEJM» і «Рішення SEJM».

В 1967 році есперанто-табори було розділено на Балтійський та Молодіжний.

Через постійне зростання кількості есперантистів по всьому СРСР в 1977 році було вирішено провести паралельно два есперанто-табори для молоді — для західної і східної частин країни.

Таблиця кількості есперанто-клубів, що діяли в роки існування сейм

Напівлегальна діяльність SEJM спричинила появу «циркулярного листа» з ЦК КПРС, в якому йшлося про створення в СРСР есперанто-організації в масштабах країни.

27 січень 1978 року СРТД, ЦК ВЛКСМ і ВЦРПС прийняли спільне рішення «Про утворення Асоціації радянських есперантистів».

14 березня 1979 року в Москві відбулася установча конференція Асоціації радянських есперантистів. Засновниками стали три організації: ЦК ВЛКСМ, СРТД і ВЦРПС.

Влітку 1979 року була проведена остання конференція SEJM, учасники якої прийшли до висновку, що спільноти більше не може існувати з ряду причин, серед яких найголовніші такі:

• SEJM не є офіційною організацією і не має права існувати, так як паралельно діє новоутворена офіційна організація;
• видавнича справа в СРСР дозволялася тільки тоді, коли видання були зареєстровані за законом, отже друковані органи SEJM, які розмножувалися нелегально, не мали права на життя. Тим більше що через припинення фінансової діяльності припинялася і видавнича діяльність.

Більшістю голосів було винесено рішення щодо саморозпуску, а активісти SEJM мали перейти до роботи в Асоціації радянських есперантистів, її філіях і комітетах.

Молодіжний есперанто-рух було відроджено у грудні 1988 року. В організації передбачалось індивідуальне членство. SEJM-2 мав 36 дійсних членів, кілька кандидатів і підтримуючих. Молоді активісти очолювали діяльні есперанто-клуби, були редакторами друкованих органів, брали участь у керівництві регіональних і національних есперанто-організацій. Президія складалася з 5 членів комітету.

Існували власні друковані органи. Зустрічі: щорічна конференція, молодіжний табір і семінари.

До ініціатив SEJM-2 відноситься створення в 1989 році «Гостьової мережі SEJM» яка в 1990 році мала 41 адресу в 35 населених пунктах СРСР.

• Анатолий Сидоров. Эсперанто: 120 лет развития. Часть 3(рос.)