Ракуґо

Ракуґо (яп. 落語) — японський літературний і театральний жанр, створений в XVI—XVII століттях.

Ракуґо
Місце розташування Йосе
Країна походження  Японія
 Ракуґо у Вікісховищі

Короткий опис

Назва «ракуґо» буквально означає комічну розповідь або анекдот. Під цією назвою стало звично бачити мініатюри у виконанні професійних оповідачів (ракуґока) на естраді або сцені театру кабукі. Як за формою, так і за змістом ракуго надзвичайно різноманітні. Іноді вони мають характер анекдоту, іноді ж можуть бути досить довгою розповіддю.

Дійовими особами виступають люди (найчастіше простаки-селяни, дрібні міщани тощо), рідше тварини. Дія може відбуватися як у старі часи, так і в сучасну епоху. Комічний елемент у них становлять не тільки ситуації, в які потрапляють дійові особи, але також гра слів, метафор та ін. Майже завжди найкомічнішим буває закінчення розповіді. Авторами ракуґо є як самі оповідачі, так і спеціальні складачі таких оповідань, які часом бувають помічниками оповідачів.

Найбільшою популярністю користуються оповідачі: Санетей Ентіо — автор «Кенцуку Юка» (Сварлива ніша), Санетей Енсей — автор «Ханамі Дзаке» (Горілка ханамі), Камінарімон Дзіроку — автор «Хацуюкі» (Перший сніг), Такадзава Ротей. Єдиний випадок людини-ракугокі неяпонця, що зробила кар'єру в Японії це австралієць за народженням Генрі Блек, який пізніше одержав японське громадянство, також автор низки популярних історій, зокрема, «Біру но Какеномі» (Пивне парі).

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.