Регіна Йонас

3 серпня 1902 року в Берліні в родині збіднілого торговця народилася Регіна Йонас. З дитинства відчувала особливий інтерес до вивчення івриту та історії євреїв, закінчила єврейську школу для дівчаток. В 11 років у Регіни від туберкульозу помер батько.

У 1924 році закінчила жіночу вчительську семінарію і почала викладати. Потім навчалася у берлінській Вищій школі Юдаїки — навчальному закладі, який готував рабинів реформістського напряму. У той час там навчалося кілька жінок, але жодна з них не претендувала на рабинське звання, але Регіни мала саме цю мету. Її дипломна робота була присвячена питанню: «Чи може жінка, відповідно до Галахи, обіймати посаду рабина?»[1].

Після завершення навчання провідні професори відмовилися підписувати її посвячення в рабини, і лише через п'ять років, в 1935 році, Макс Дінеман, один з лідерів об'єднання ліберальних рабинів Німеччини, знову проекзаменував Регіну і видав їй рабинські ліцензії.

За часів Другої світової війни багато рабинів виїхали з Німеччини, це дозволило Регіні, хоч і неофіційно, виконувати обов'язки рабина і проповідника в різних громадах[2]. З травня по листопад 1942 року вона перебувала на примусових роботах на картонній фабриці «Елеком», де відповідно до свого покликання продовжувала підтримувати тих, хто впав духом.

У листопаді 1942 року разом зі старою матір'ю раввінесса Йонас була відправлена ​​в «зразкове гетто» Терезин[3]. Там вона знову зустрілася зі своїм учителем, видатним реформістським рабином Лео Беком, який колись відмовився підписувати її диплом. Якийсь час вона служила під керівництвом психолога Віктора Франкля, читала численні лекції, в тому числі, про становище єврейських жінок.

У 1944 році Регіна Йонас була депортована у Аушвіц (м. Освенцим), де і загинула.

• Реформістський юдаїзм
• Трейгер Аліна Фулівна