Рене Блондло

Рене Проспер Блондло (фр. René Blondlot; 3 липня 1849(1849-07-03)[1][2][3], Нансі — 24 листопада 1930(1930-11-24)[1][3], Нансі) — французький фізик, член Паризької АН (1894).

Рене Блондло
фр. René Blondlot
Народився 3 липня 1849(1849-07-03)[1][2][3]
Нансі
Помер 24 листопада 1930(1930-11-24)[1][3] (81 рік)
Нансі
Країна  Франція
Діяльність фізик, викладач університету
Alma mater University of Lorrained
Батько Nicolas Blondlotd
Нагороди

Премія Леконтеd (1904)

наукова премія імені Монтіонаd (1870)

 Рене Блондло у Вікісховищі

Закінчив університет у Нансі, де й працював (1896—1910 рр. — професор).

Роботи з термодинаміки, електромагнетизму, оптики. 1891 року розробив метод визначення швидкості поширення електромагнітних хвиль, отримавши значення 297 600 км/с, 1892 року — метод передавання електромагнітних хвиль уздовж металевих проводів.

Визначив швидкість рентгенівських променів, виявив, що вона збігається зі швидкістю світла і показав, що рентгенівські промені є електромагнітними хвилями. Виконав досліди з діелектриками, що рухаються в електромагнітних полях. Досліджував фотоефект.

1903 року оголосив про відкриття «N-променів», які виявилися вигадкою. За його словами, N-промені посилювали здатність очей бачити слабо освітлені предмети. Він заявив також, що сконструював спектроскоп для N-променів, в якому використовувалася алюмінієва призма. 1904 року Французька академія наук присудила йому премію Леконта[4]. Пізніше Роберт Вуд відвідав лабораторію Блондло. Той продемонстрував Вуду свої досліди і стверджував, що спостерігає на собі дію променів, незважаючи на те, що Вуд перед експериментом непомітно вийняв зі спектроскопа алюмінієву призму[5].

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #11760755X // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Annuaire prosopographique : la France savante
  4. French Academy Prizes // The Electrical journal. — 1905. — Т. LIV, вип. 12, № 6 January. — С. 469.
  5. Сибрук В.. 17. Вуд — разоблачитель ученых дураков и мошенников. Его война с медиумами // Роберт Вуд: Современный чародей физической лаборатории: История американского мальчика, который стал самым дерзким и оригинальным экспериментатором наших дней, но так и не вырос = William Seabrook. Doctor Wood: Modern wisard of the laboratory. N.Y. / Пер. с англ. В. С. Вавилова под ред. акад. С. И. Вавилова. — Изд. 2-е. — Москва : Гос. изд-во физико-математической литературы, 1960. — 324 с. — 40 000 екз.

Література
  • Храмов Ю. А. Блондло Рене Проспер (Rene Prosper Blondlot) // Физики: Биографический справочник / Под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и дополн. — М.: Наука, 1983. — С. 33. — 400 с. — 200 000 экз. (в пер.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.