Ретрит

Ретрит (від англ. retreat — захов, відступ, затвор) — період особистого чи групового усамітнення для духовної чи психологічної роботи над собою.

Духовні виїзні семінари, які є в багатьох буддійських, християнських та суфійських (Ісламська) громад. У християнстві про ретрит у своїх духовних навчаннях вказував Ігнатій Лойола (1491—1556). Багато протестантів, католиків і православних християни організовують виїзні навчальні семінари мінімум раз на рік. Деякі відступи (ретрит-семінари) проводяться в мовчанні, а на інших може бути велика розмова, залежно від розуміння та прийнятої практики учасників. Відступи часто проводяться в сільських або віддалених місцях, приватних будинках, чи спеціальних будівлях, таких як монастирі. Деякі відступи для досвідчених фахівців-практиків можуть виконуватись у темряві (темні ретрити). Духовні виїзні семінари дозволяють приділити час для роздумів або медитації. Тривалість відступу (усамітнення від навколишнього світу) може тривати від години до місяця, а може і більше.

В сучасному світі необхідною умовою ретриту є заборона користування мобільними пристроями та комп'ютерами.

Мета ретриту - глибше зануритися в свою справжню природу і побачити своє щоденне життя як реалізацію цієї природи.

У деяких традиційних школах ретрит – це практично безперервна сидяча медитація з перервами лише на сон та їжу. В інших - фізична й інтелектуальна робота, практики приготування і споживання їжі, прогулянки, спілкування є такою ж основою, як і медитація. Ретрити можуть включати майстер-класи з каліграфії, малювання, ікебани, складання хайку тощо. Такий підхід базується на трансформації людини не через аскетизм, а через уважне проникнення в глиб всіх явищ життя, поєднання суворої дисципліни і внутрішньої свободи, зосередженості і невимушеного спілкування, насолоди кожним моментом життя.

Що слід пам’ятати, вирушаючи на ретрит:

1) Ретрит – це колективна практика, влаштована так, щоб допомогти кожному реалізувати принцип: “Пізнати себе – значить забути себе”. У плані конкретних дій, це означає, що на ретриті ​​ми відкладаємо наші особисті “хочу” і вчимося проявляти себе через дії і результати, які ціняться іншими.

– На ретриті є розклад, якого необхідно дотримуватися.

– У ретрита є початок і кінець - до ретриту не можна приєднатися після початку і покинути його до кінця.

– Якщо нам доручили якусь роботу, ми виконуємо її максимально уважно, як найважливішу справу, яка виконується тут і зараз, яку ми робимо заради себе і блага всіх істот, а не для “галочки”.

– Ми розуміємо, що атмосфера ретриту створюється практикою кожного і до кожної своєї дії ставимося відповідально, усвідомлюючи, що вона впливає на оточуючих нас людей.

2) Ключ до практики дзен – увага, і ретрит – час для того, щоб постаратися бути постійно уважним з моменту в момент.

Це означає що:

– на ретриті ми концентруємося не на на виробництві суджень і думок, а на спостереженні за процесом їх виникнення. Ми більше мовчимо, ніж говоримо, більше вбираємо, ніж продукуємо.

В сучасному суспільстві, зокрема в Україні, принципи ретриту почали використовувати успішні бізнесмени, політики, тренери для підвищення своєї ефективності і результативності. Багато хто з них певний проміжок часу (1-7 днів) проводять в активній роботі над собою, проходячи через мозкові штурми, практичні завдання, міні-лекції і коучинг. Унікальними є тренери, які практикують індивідуальний тренерський супровід для учасників ретриту.